Як Японія збирається повернути собі технологічне лідерство.
Уряд Японії нарешті продемонстрував системний підхід до формування економічної політики і сформулював найамбітніший за останні десятиліття план промислового розвитку. До фінансового 2040 року державні й приватні інвестиції в 17 стратегічних галузей мають перевищити 370 трлн єн, або близько 2,3 трлн дол. Наприкінці минулого тижня стало відомо про наступний крок: із 62 ключових продуктів і технологій відібрали 28 пріоритетних, яким нададуть найбільшу підтримку.
План став центральним елементом економічного курсу прем'єр-міністра Санае Такаїчі. Його мета проста за формулюванням і складна за виконанням — підвищити потенційні темпи зростання японської економіки, які тривалий час залишаються низькими порівняно з конкурентами, та перетворити наукові досягнення країни на комерційний успіх.
Деталі стратегії уряд оприлюднив ще 24 червня 2026 року на спільному засіданні Ради з економічної та фіскальної політики і Ради зі стратегії зростання Японії. На засіданні очільниця уряду наголосила, що країні потрібно підвищувати потенційні темпи зростання, а уряд зробить усе можливе для підтримки зусиль зі створення нових ринків.
У липні 2026 року Кабінет міністрів затвердив базовий документ, який поклали в основу плану виконання стратегії. Результати роботи експертів і урядових структур представили 6 листопада на черговому засіданні Ради зі стратегії зростання у вигляді переліку із 28 пріоритетних позицій. Глава уряду пояснила відбір саме цих позицій потребою в масштабній стратегічній підтримці інвестицій, зокрема для створення внутрішнього ланцюга постачання напівпровідників. Уряд має сформувати план подальшої реалізації до кінця року і визначити найближчі п'ять років періодом інтенсивних інвестицій.
Наразі відомо, що до пріоритетних галузей потрапили, зокрема, практичні аспекти застосування штучного інтелекту, центри обробки даних, біофармацевтика, квантові обчислення, суднобудування та переробка критичних мінералів. Японський уряд обирав стратегічні галузі за трьома критеріями. Перший: необхідність зменшити ризики, зокрема для економічної безпеки країни. Другий: потенціал виходу на зовнішні ринки. Третій: інноваційність пов'язаних технологій.
У документі стратегію інвестицій поділили на два типи. Перший становлять стратегічні інвестиції, що підвищують стійкість до потенційних криз і забезпечують автономність та «незамінність» Японії в ланцюгах постачання. Другий тип становлять інвестиції, що стимулюють зростання через інновації. Усі 17 галузей уряд розглядає як єдиний портфель і враховує різні часові горизонти: нинішні джерела доходу, наступні ключові драйвери та зародки майбутнього зростання.
На цьому тлі відрізняються і самі технології за стадією зрілості. За оцінкою Інституту геоекономіки (IOG), квантовий зв'язок і термоядерна енергетика перебувають на етапі досліджень. Безпілотні літальні апарати й перовскітні сонячні елементи проходять демонстраційну фазу. Портова вантажна техніка та супутники перебувають на етапі комерціалізації та серійного виробництва.
У кожній галузі уряд виокремив конкретні продукти й технології, для яких склали окрему дорожню карту державно-приватних інвестицій з описом стратегії успіху, необхідних заходів і очікуваних обсягів фінансування, а саме:
1. ШІ та напівпровідники. Фізичний ШІ (передусім ШІ-роботи), напівпровідники як ядро фізичних інтелектуальних систем, вертикальний ШІ для окремих галузей.
2. Цифрові технології та кібербезпека. Платформи даних, захищена інфраструктура цифрової трансформації для центральної та місцевої влади, засоби безпеки для епохи ШІ, хмарні сервіси, центри обробки даних і системи накопичення енергії, хмарна інфраструктура для цифрової медицини, технології автономного водіння.
3. Інформація та телекомунікації. Повністю фотонна мережа (APN), підводні кабелі, бездротовий зв'язок наступного покоління, зокрема позаземні мережі та 6G.
4. Квантові технології. Квантові обчислення, квантовий зв'язок і мережі, квантові сенсори.
5. Оборонна промисловість. Малі безпілотні авіаційні системи, військові кораблі, технології подвійного призначення.
6. Авіація та космос. Цивільні літаки нового покоління, безпілотні авіасистеми, передова повітряна мобільність, ракети та космодроми, супутники і супутникові послуги, дослідження Місяця та технології низької навколоземної орбіти.
7. Океан. Безпілотні морські апарати, обізнаність у морській сфері, інноваційні технології освоєння морського дна.
8. Суднобудування. Судна нового покоління, судноремонт, газовози для скрапленого природного газу.
9. Матеріали (критичні мінерали та компоненти). Постійні магніти, «зелена» сталь, інноваційні й низьковуглецеві металеві компоненти, технології плавлення, розділення, рафінування та сортування первинної і вторинної сировини, нові композитні матеріали, створені за допомогою ШІ.
10. Синтетична біологія та біотехнології. Біовиробництво, біофармацевтика та продукти регенеративної медицини.
11. Розроблення ліків і передова медицина. Першокласні та найкращі у своєму класі препарати, засоби боротьби з інфекційними хворобами, передові медичні пристрої з використанням ШІ та робототехніки, медичні послуги на основі персональних даних, зокрема про спосіб життя.
12. Природні ресурси, енергетична безпека й «зелений» перехід. Сонячні елементи наступного покоління (перовскітні), водень, геотермальна енергетика нового покоління, офшорна вітроенергетика, передові ядерні реактори, декарбонізація хімічної промисловості та «зелена» сталь.
13. Термоядерна енергетика.
14. Управління катастрофами та національна стійкість.
15. Портова логістика. Портова вантажна техніка, «кіберпорти» (цифрова трансформація портової логістики), склади нового покоління.
16. Харчові технології. Рослинні фабрики, наземна аквакультура, харчове обладнання, продукти майбутнього.
17. Контент-індустрія. Ігри, аніме, манга, музика та ігрове кіно.
Загальна сума інвестицій, яку озвучили на засіданні уряду, становить понад 370 трлн єн за період до 2040 фінансового року. Це сукупні державні й приватні вкладення, і, як зазначають японські ЗМІ, розбивки між державною та приватною частинами уряд не оприлюднив.
Найбільша частка припадає на штучний інтелект і напівпровідники: за деякими даними, на цю галузь заплановано 102 трлн єн. Японське агентство науки і технологій (JST) наводить окремі показники: для фізичного ШІ очікується 10,5 трлн єн державно-приватних інвестицій до 2040 року, а разом із напівпровідниками, які становлять ядро таких систем, сума зростає до 78,5 трлн єн. Далі за обсягом ідуть розроблення ліків і передова медицина: близько 64 трлн єн до 2040 року. Для контент-індустрії, зокрема ігор, передбачено 34 трлн єн, але з коротшим горизонтом, до 2033 фінансового року. Перспективну технологію перовскітних сонячних елементів експерти оцінили приблизно у 25,5 млрд дол. інвестицій з очікуваним економічним ефектом понад 140 млрд дол.
Найцікавіша частина плану стосується не технологій, а того, як держава збирається їх фінансувати.
Японський уряд визнає, що наявні бюрократичні правила часто заважали довгим проєктам. За словами самої Санае Такаїчі, успішні ініціативи доводилося згортати вже через три-п'ять років, щоб звільнити місце для нових. Це уповільнювало прогрес і відбивало у приватних компаній бажання долучатися до партнерства з державними агентствами.
Щоб подолати проблему, уряд запроваджує новий підхід під девізом «Сильна і квітуча Японія». Його ключові особливості:
Бюджет на 2027 фінансовий рік стане першим, повністю складеним на основі настанов кабінету Такаїчі. Кабінет міністрів назвав додаткові витрати, закладені в розрахунках, «механічною оцінкою» близько 10 трлн єн щороку, окремо від багаторічних вкладень у найважливіші галузі.
За сценарієм, коли приватні інвестиції зростуть, як очікує уряд, продуктивність має підвищитися завдяки впровадженню ШІ та оновленню обладнання. За розрахунками, реальне зростання ВВП сягне 1,0% до 2030 фінансового року і 1,7% до 2035 року. Відношення державного боргу до ВВП, яке адміністрація Такаїчі вважає ключовим показником фінансової стійкості, зменшиться з 186,6% 2026 фінансового року до 174,0% 2035-го.
Документ також визначає цільові орієнтири до 2040 року. За офіційним оглядом стратегії, річні внутрішні приватні капітальні інвестиції мають досягти 250 трлн єн, а номінальний ВВП наблизиться до 1 100 трлн єн. Для досліджень і розробок на 2026–2030 роки поставили мету в 180 трлн єн державно-приватних вкладень.
У цьому ж сценарії уряд застерігає і щодо можливих ризиків. Якщо приріст продуктивності зупиниться після перших п'яти років, зниження боргового навантаження призупиниться у другій половині 2030-х. Якщо продуктивність не зросте взагалі, відношення боргу до ВВП знову почне збільшуватися з 2031 фінансового року і наприкінці 2030-х перевищить нинішній рівень.
Окрім заходів національного рівня, уряд представив також «Стратегію майбутнього регіонів», яка має спрямувати інвестиції за межі столиці, створити робочі місця та сформувати екосистему підготовки кадрів. Вона складається з трьох планів. Перший, «Стратегічний план промислових кластерів», формує кластери навколо масштабних інвестицій компаній у 17 стратегічних галузях. Другий, «Регіональний план промислових кластерів», передає ініціативу префектурам. Третій, «План зростання місцевих галузей», підтримує розвиток таких напрямів, як сільське й рибне господарство, харчова переробка, туризм і спорт, традиційні ремесла. Перші стратегічні кластерні плани уряд має опублікувати для таких сфер, як напівпровідники, суднобудування, ракети й космодроми. Регіональні плани зосереджені на харчовій переробці, водні та акумуляторах.
Крім галузевого блоку, урядова стратегія містить вісім наскрізних завдань, без яких, на думку експертів, масштабних інвестицій не реалізувати. Серед них:
Прихильники програми вказують на сильну наукову базу країни. За даними JST, від початку XXI століття Японія посідає друге місце у світі за кількістю нобелівських лауреатів. Країна має високі технічні можливості в перовскітних сонячних елементах, квантових комп'ютерах, реакторах нового покоління, біофармацевтиці, безпілотних морських апаратах і фізичному ШІ. Проте, як визнає сам уряд, ці можливості недостатньо конвертували в комерційний успіх.
Бізнес позитивно оцінює нову програму, хоча у фінансових колах застерігають, що такий масштаб державних вкладень посилює фіскальне навантаження, тож уряду доведеться гнучко вирішувати, які галузі справді потребують інвестицій, а від яких слід відмовитися. Зважаючи на те, що державний борг Японії вже перевищує 186% ВВП, аргумент є вагомим. Ключове питання полягає в тому, чи вдасться уряду на практиці розставити пріоритети, а не розподілити кошти порівну.
Японія відмовляється від логіки жорсткої економії та недоінвестування в майбутнє, яку сама ж і запроваджувала, і переходить до моделі, де держава бере на себе початковий ризик у стратегічних технологіях, сподіваючись залучити приватний капітал. План об'єднує сфери, які традиційно вважаються сильними сторонами країни (суднобудування, матеріали, робототехніка, контент-індустрія), з тими, де Японії потрібно надолужувати втрачене, як-от напівпровідники, хмарна інфраструктура й ШІ. Перший серйозний іспит настане найближчими місяцями. До кінця року уряд має представити план реалізації для 28 пріоритетних позицій, а бюджет на 2027 фінансовий рік покаже, чи справді нові правила працюватимуть без традиційних обмежень. Далі ж усе залежатиме від того, чи скоординують приватні компанії свої інвестиції з урядовою стратегією, що розрахована аж до 2040 року.