6 січня — річниця вбивства українського вченого-помолога Левка Платоновича Симиренка.
Він увійшов в історію як селекціонер сорту яблук «Ренет Платона Симиренка», відомого нині як «Симиренко».
Левко Симиренко народився 6 (18) лютого 1855 року у селі Мліїв на Черкащині в родині відомого підприємця та мецената Платона Симиренка. У 1879 році він закінчив природничий факультет Новоросійського університету. За участь у русі народників був засланий до Східного Сибіру, де працював садівником (серед іншого вирощував низькорослі повзучі овочеві дерева, здатні витримувати низькі температури).
Після повернення до Млієва Симиренко створив маточний колекційний сад і помологічний розсадник, який став найкращим у Російській імперії та однією з найбагатших у Європі помологічних колекцій. Окрім овочевих і ягідних культур, розсадник включав: 900 сортів яблунь, 889 сортів груш, 84 — слив, 350 — вишень і черешень, 15 — персиків, 36 — абрикосів, 165 — аґрусу, 54 — горіхи. Учений системно вивчав, удосконалював та акліматизовував сорти, а також вивів нові.
Симиренко всебічно досліджував зібрані сорти, поліпшував їх селекційним способом, акліматизовував чужі й виводив нові, зазначаючи, для яких районів рекомендовані сорти є перспективними.
Саме тут учений вивів сорт зелених яблук, назвавши його на честь батька — «Ренет Платона Симиренка». Плід здобув міжнародне визнання: на виставці в Парижі сорт відзначили Золотою медаллю, а ім’я українського вченого стало відомим у Європі.
Симиренко активно займався підготовкою фахівців: при розсаднику він організував школу садівників, де навчав майбутніх професіоналів, серед яких був і його син Володимир Симиренко.
Левко Симиренко був обраний членом-кореспондентом Бельгійського товариства садівників, а в 1895 році — почесним членом Французького національного помологічного товариства.
У січні 1920 року радянські каральні органи вбили вченого у його домі. Згодом репресії торкнулися й інших членів родини: його сина, вченого-помолога Володимира Симиренка, розстріляли у 1938 році, а родинний архів було знищено під час обшуків.
Разом із переслідуванням родини влада намагалася стерти і наукову спадщину: оригінальна назва сорту була скорочена до «Симиренко», а праці науковців вилучали з підручників.
Джерело: Букви