Бомби щоночі, і жодної реакції: справедливість по-західному
Сьогодні українці вкотре дивуються: чому на сто «Шахедів» з Ірану підіймається новітня бойова авіація трьох країн, щоб їх знищити, а на п’ятсот аналогічних «Шахедів» щоночі в Києві, Одесі, Харкові — не підіймається ніхто?
Відповідь доволі проста: у світі є пріоритетніші люди, ніж інші; є ті, чиє життя вважається набагато ціннішим, ніж життя українців. Про це попереджали українські, німецькі, іспанські, італійські, французькі філософи, політики, військові, письменники й художники минулих століть. У світі це явище гучно назвали «антисемітизмом».
Причому якийсь побутовий анекдот про євреїв називають антисемітизмом — і за це єврейські спільноти подають до суду; журналістів, які пишуть про помилки у підрахунку жертв єврейського походження, — переслідують у судовому порядку; правим політикам назавжди закривають шлях до влади.
Натомість щоденне й системне вбивство українців, що триває вже три роки — бомби на голови, окупація міст, катування в полоні, гоніння та утиски за національною ознакою — ніхто не називає українофобією. У світі про це явище майже ніхто не знає.