Проблема дослідження старожитностей на території Дніпровського Лівобережжя, відомих як пам’ятки роменського типу, посідає значне місце у вітчизняній археології і з моменту їх відкриття постійно привертає увагу дослідників.
Назва “роменські” була отримана пам’ятками за назвою групи поселень, досліджуваних Н.Є.Макаренком на поч. XX ст. поблизу м.Ромни на Лівобережжі Дніпра в Україні. Це, однак, не означає, що слов’яно-руські поселення VIII – X ст. роменського типу на цій території раніше були невідомі. Поселення ці входять у науковий обіг ще з початку XIX ст. Більш того, деякі з них вже тоді піддавалися науковому вивченню. Вже у 1829 р. Л.Дмитркжов дослідив городища біля села Горналь (колишній Білогорський монастир). Ним були проведені тут розкопки курганів із трупоспаленням і трупопокладенням. Дуже обережно він ставить питання: чи не були ці кургани слов’янськими? Але далі гіпотез автор не пішов. У 1839 р. Пассеком було досліджене городище Каганве (Донецьке), відоме зараз як поселення роменського типу.
У другій половині XIX ст. пррофесор харківського університету Ю.І.Морозов дослідив Хорошевське городище. Велика кількість роменських пам’яток на території Лівобережжя і басейнах річок Ворскли, Псла і Сули було досліджено В.Г.Ляскоронським у кінці XIX – на початку XX ст. Це городища Опошнянське, Глинське, Сари та інші. Але усі пам’ятки культури розглядались лише як “залишки давніх поселень” взагалі.
У
1901 р. Макаренко після досліджень у районі м. Ромни Поставив питання про
слов’янську приналежність цих пам’яток, але до кінця це питання вирішене не
було.
Дослідник А.А.Спіцин відносив роменські городища до слов’янських поселень в
межах X ст. Однак лише розкопки, які наприкінці 20-х –
на початку 30-х pp. проводив П.П.Єфименко на городищах воронезької групи внесли
більш-менш чітку уяву про характер словянської культури до X ст. у лісостеповій
зоні. За час з 1938 по 1948 pp. було проведено дослідження основних лівих
притоків р. Дніпро, нижньої течії Десни, Сейму, Сіверського Донця.
З середини 50-х pp. починається пошук ланок, яких невистачає у історії східного слов’янства. Припущення Г.Ф.Корзухіної про зв’язок “старожитностей русів” (антів) з населенням Дніпровського Лівобережжя V – VII ст. дістали підтвердження після розвідки Ільїнської В.А. – у 1966 р. на Лівобережній Україні. Пізніше це також підтвердилось під час розкопок Сухобоковим О.В. поселення поблизу с. Курган-Азак у 1971 р. Значний внесок у вивчення пам’яток Лівобережжя вніс Д.Т.Березовець. Розкопки 1948-1966 pp. біля с. Волинцеве Путивльського району. Сумської області дозволили виділити окрему групу пам’яток і висунути гіпотезу про витоки роменської культури. У ці роки Ляпушкін досліджував Битицьке городище. Крім того, ним у 1952-1954 pp. розкопане Новотроїцьке городище, що стало еталоном для роменської культури, а також Опошнянське поселення. Широкі роботи по вивченню історії м.Путивля проведені у 1978-1989 р. Лівобережною слов’яно-руською експедиціією тоді були досліджені роменські шари як у Путивлі, так і в районі. Великий інтерес викливають поновлені у 1984 і продовжені у 1985-1988 pp. розкопки волинцевського і роменського городищ біля с.Битиця на р.Псел. Ці дослідження знайшли відбиток у монографіях, присвячених історії слов’ян взагалі.
Отже, вивчення проблем слов’янських старожитностей і пам’яток роменської культури дозволили відкрити новий етап у дослідженні питань східнослов’янського населення.
14 жовтня 2014 року комісія в складі завідуючого відділом Центру Мироненка К.М., провідного наукового співробітника Центру Супруненка О.Б. та старшого наукового співробітника Центра Пуголовока Ю.О., склали акт, у якому чітко зазначили: - виявлений факт руйнування культурних нашарувань потужністю 0,8 - 1,0 м на площі до 4 кв. м у влаштованій заглибині під колодязь.
А вже 17 червня 2015 року слідчий СУ УМВС України в Полтавській області, керівником якого є відомий "#Бєгущійпокукурузє" від спецпідрозділу СБУ "Альфа" під час отримання хабаря в розмірі 25 тис. доларів США, порушує кримінальну справу за N 12015170000000595 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.298 КК України.
Ст.298 ККУ Незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини
Ч.5 Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища, -карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
На сьогоднішній день ми маємо сенсаційну знахідку в самісінькому центрі Полтави, що засвідчує неймовірний розвиток роменської культури. Зокрема передбачуване на тисячі років наперед планування розвитку міст та поселень на Лівобережжі України.
Планування не тільки територій поселень майбутніх поколінь, а навіть й інженерних мереж та міських комунікацій.
Уявіть собі каналізаційні мережі міста Полтави, побудовані в сьомому-десятому столітті, за новітніми археологічними дослідженнями Мироненка К.М., Супруненка О.Б., Пуголовока Ю.О. та новоявленого світила світової археологічної спільноти, слідчого Савічева, вказують на те, що Полтава як мінімум років на 300-400 древніша, ніж їй приписують.
А інженерні мережі сіверян, у вигляді самотічної міської каналізації, розташованій на глибині близько трьох з половиною метрів, уже більше 1300 років слугують Полтавській громаді й відводять нечистоти з центральної частини міста.
Зрозуміло, що сіверяни, побудувавши Полтаву та її інженерні мережі, залишили по собі культурні нашарування.
Я розумію, що скептики будуть пояснювати та доводити, що самотічні каналізаційні мережі міста по вул. Жовтневій, збудовані в 60-рр. минулого століття. Будуть розповідати, що технологія будівництва цих мереж передбачає побудову котловану завширшки 4.20 та проектною глибиною 4.10 метра. Будуть розповідати про якесь незрозуміле ложе під прокладку каналізаційної труби.
Будуть казати, що сіверяни не могли виготовляти каналізаційні чавунні та суцільнокатані труби.
Не вірте. Бо в зруйнованих культурних нашаруваннях роменської культури, встановлених комісією Центру охорони та дослідження пам’яток археології та новоявленою зіркою світової археології Савічевим, разом із #Бєгущійпокукурузє, проходять електричні мережі кабелем потужністю 10 КВт на глибині близько одного метра.
Томас Алва Едісон й Нікола Тесла - усього-навсього копірайтери та плагіатори великих сіверян (за версією вказаних вище світил археології). Представники роменської культури (сіверяни) виготовляли кабельно-провідникову продукцію вже понад тисячу років тому (за версією Центру охорони та дослідження пам’яток археології, зірки археології світового значення Савічева та #Бєгущійпокукурузє).
А ви кажете, що ми розвинена цивілізація, що ми згори харчового ланцюжка. Хто ж тоді ці сіверяни?
Ви їздите до Єгипту дивитися на якісь там піраміди, не розуміючи, що #Бєгущійпокукурузє разом із прокурором Стрелюком відкриває нову історію археології Полтави.
Чекаємо від Центру охорони та дослідження пам’яток археології Мироненка К.М., Супруненка О.Б., Пуголовока Ю.О. та новоявленого світила світової археологічної спільноти слідчого Савічева, разом із #Бєгущійпокукурузє нових відкриттів.
Поки готувалася ця стаття, головному редактору "Останнього Бастіону" за номером 0532 603121 зателефонували з державної архітектурно-будівельної інспекції… Салітра Ольга Володимирівна сказавши, що слідчий Савічев ініціював позапланову перевірку, яка призначена на понеділок... ще щось знайшов? Можливо, арії чи скіфи? Чи може, шумери?
Далі буде