При цьому у них немає мозку або нервової системи.
Науковці дійшли висновку про те, що одноклітинний організм, у якого немає мозку та нервової системи, здатний зберігати пам'ять та передавати її наступним поколінням. Йдеться про бактерію Escherichia coli - одну з найбільш вивчених форм життя на Землі.
Про це йдеться у матеріалі Science Alert.
Вчені з Техаського університету та Університету Делавера виявили систему пам'яті, яка дозволяє кишковій паличці «пам'ятати» минулий досвід протягом кількох годин та передавати її наступним поколінням. За словами вчених, раніше про таку здатність відомо не було.
Разом з тим ця пам'ять відрізняється від усвідомленої пам'яті людей. Феномен бактеріальної пам'яті визначає, як інформація з минулого досвіду впливає на прийняття поточних рішень.
«У бактерій немає мозку, але вони можуть збирати інформацію з навколишнього середовища, і якщо вони часто стикалися з цим середовищем, вони можуть зберігати цю інформацію і швидко отримувати доступ до неї пізніше для своєї вигоди» — зазначив провідний дослідник, молекулярний біобіолог Сувік Бхаттачарія з Юти.
У ході дослідження вчені проаналізували понад 10 тисяч «роїв» бактерій. Дослідники перевірили, чи зможуть E. coli на одній чашці об'єднатися в одну мігруючу масу, що рухається за допомогою того самого механізму. Така поведінка зазвичай вказує на те, що клітини поєднуються для ефективного пошуку відповідного середовища.
Коли клітини кишкової палички поєднуються в липку біоплівку, це їх спосіб колонізувати поверхню.
У початкових експериментах дослідники піддали клітини E. coli впливу кількох різних чинників довкілля, щоб побачити, які умови викликають найшвидший роїння. Зрештою команда виявила, що внутрішньоклітинне залізо є найсильнішим показником того, чи бактерії переміщатимуться, чи залишатимуться.
Низький рівень заліза був пов'язаний з більш швидким і ефективним роїнням, тоді як вищий рівень приводив до осілого способу життя.
Для першого покоління клітин кишкової палички така поведінка була інтуїтивною. Але тільки після одного випадку роїння клітини, в яких було більше заліза, починали роїтися швидше та ефективніше, ніж раніше. І ця «залізна» пам'ять передавалася щонайменше чотирьом поколінням дочірніх клітин, які утворилися внаслідок поділу материнських. До сьомого покоління клітин ця пам'ять губилася, але могла бути відновлена, якщо вчені штучно стимулювали її.