Прополіс – від брунькової смоли до «антибіотика широкого спектра».
Назва прополіс походить із грецької мови: «pro» означає «перед», а «polis» – «місто».
Тож слово прополіс можна перекласти як «перед містом».
Люди в давнину уважно спостерігали за природою й помітили, що бджоли зменшували льоток (вхід у вулик) за допомогою прополісу – тобто зміцнювали вхід до своєрідного «бджолиного міста».
Прополіс бджоли використовують не лише для ущільнення дрібних отворів, щілин і тріщин, а й для знищення занесених у вулик бактерій, грибків та інших мікроорганізмів. Саме тому внутрішня частина комірок, де розвивається розплід, покривається тонким шаром прополісу, а сторонні тіла або сміття, яке бджоли не можуть видалити, також ізолюються за його допомогою.
Спеціалізовані бджоли, так звані збирачки смоли, навесні обгризають смолу з бруньок дерев, а пізніше – також із листя, гілок і кори.
Однією з найважливіших смол навесні є та, що походить з бруньок тополі.
У природі смоляний покрив бруньок виконує важливу захисну функцію – він оберігає рослину від бактерій і грибків.
Бджоли пережовують смолу, змішуючи її зі своїми секретами, які, ймовірно, виконують роль розчинника. Антибіотичні властивості прополісу значною мірою походять саме з рослинних смол.
У вулику бджоли змішують смолу з воском і пилком, утворюючи неоднорідну речовину. Таким чином, прополіс є своєрідним відображенням рослинності, яку відвідують бджоли, і не має постійного хімічного складу.
Окрім 50–60 % рослинної смоли, бджолиний клей (прополіс) містить до 30 % бджолиного воску, близько 10 % ефірних олій і 10–20 % вітамінів, антибіотиків, ферментів, мікроелементів і вторинних рослинних речовин, зокрема флавоноїдів.
На сьогодні в прополісі хімічно ідентифіковано понад 200 окремих речовин.
Смола, що покриває бруньки тополі, використовувалася в традиційній медицині ще з давніх часів.
Смоли тополиних бруньок мають підтверджені антибактеріальні та протигрибкові властивості. Вони також сприяють загоєнню поверхневих ушкоджень шкіри, при геморої, обмороженнях і сонячних опіках.
Відома з часів Середньовіччя тополева мазь (відомо як Unguentum Populi) застосовувалася як засіб від геморою, а також як охолоджувальна мазь при опіках.