А часто призводить до військових переворотів.
Бо в кепсько влаштованій державі, особливо у воєнний час, саме армія, а не парламент, не уряд, не церква, не гідрометеоцентр, і навіть не офіс президента, є тією інституцією, на якій все тримається, і навколо якої все крутиться.
Чергова війна депутатки Верховної Ради Мар'яни Безуглої з черговим головкомом і його командою підриває не тільки підвалини армії (вдруге вже), а розвалює всю державну систему зсередини.
Але є одне але — головнокомандувача, його заступників, начальника Генштабу і взагалі всю верхівку армії призначає президент. Президент несе відповідальність за ці призначення, і гостра критика генералів бумерангом повертається до верховного головнокомандувача.
Бумерангом, тому що всі знають, і сама Мар'яна цього не заперечує, що Безугла — стовідсоткова людина президента.
Це не політика — це безвідповідальність. Якщо верховний головнокомандувач вважає, що треба знову змінювати армійське командування — його треба змінювати указом президента, а не внаслідок «відкриттів» депутатки ВР.
Нагадаю тим, хто не вчив історію, що в якийсь момент на тлі політичної безвідповідальності, імпотенції державного апарату та особистого божевілля, з'явилися сміливий проконсул Юлій Цезар, генерал Наполеон Бонапарт, Ататюрк, Пінчет, білий генерал Корнілов, а слідом за ним більшовик Троцький, тому що влада не терпить порожнечі.
І тоді всіх повісили.