Огляд подій минулого тижня.
Далеко не кожен тиждень минає з відчуттям перебування у передпокої "Великої війни". Логіка ворога проста: масштабуємо бойові дії перед черговим раундом переговорів нормандської групи, аби схилити опонента до максимальних поступок.
Брязкання заліза нашаровується на ефект інформ-нагнітання. Так, реплікується ефект загальної напруги навколо сталого конфлікту та квазіаргументованість переговорної позиції.
Наступний хід, за ворожими медіа. Їх завдання – згенерувати паніку та голограму ескалації протистояння.
Тижнем раніше українська розвідка зловила на радіочастотах "перехоплення" окупантів. У них йшлося про те, що арта і міномети терористів мають розвернутися у бік Донецька та "відпрацювати по своїм".
Такими діями вони мали на меті дестабілізувати й без того хистку ситуацію. Створення колективного відчуття емпіричної присутності "обстрілів мирних кварталів злісними украми" також передбачалося ними.
Задля об’ємнішої візуалізації та освітлення цих "фактів", до окупованого міста злетілися найбільш маститі медіапропагандисти кремля: Сладков, Котєнок, Пєгов та інші. Ефіри Скабєєвої зашелестіли прямими включеннями з "Донецької передової".
А саме, інсценування обстрілу кварталів Київського і Кіровського районів міста. Під час одного з подібних маневрів, (за даними російської сторони) загинув 54-річний мешканець багатоповерхівки, якого крізь кухонне вікно уразив уламок снаряду 122-мм, гармати Д-30.
Telegram-канали пропагандистів стали рясніти фото та відеозвітами з місця подій в яких фігурувало тіло загиблого чоловіка. Паралельно розігрівалася тема обстрілу "силовиками ВСУ" Іверського монастиря, який розташовується в червоній зоні бойових дій.
Додавання в структуру будь-якого конфлікту за участі РФ компоненту "геноциду православних" є хрестоматійним прийом кремлівських фейкотворців. Ця складова режисури активує найбільш емоційні реакції та оцінки дій протилежної сторони в очах обивателів Московії.
Далі спостерігалося рішуче згущення "потьомкінських" декорацій, призначення яких зведено до колективного нагнітання. Ставленики наглядових адміністрацій окупованих територій, т.зв. "народні мери" та "міністри самопроголошених республік" одномоментно з’явилися на своїх робочих місцях у військовій уніформі.
Це мало підтвердити готовність псевдореспублік до силового сценарію розвитку подій. Паралельно, в Горлівці, Ясинуватій, Донецьку та інших містах Донеччини, засобами будівельної техніки терористи стали зводити додаткові протитанкові укріплення.
Будувалися тимчасові оборонні споруди, що мали на меті "зупинити наступ ЗСУ". Перед телекамерами російських журналістів дефілювали загони місцевих "добровольців" із лопатами у руках, котрі допомагали укріплювати шанці та бліндажі.
Впродовж тижня популярні ресурси окупаційних інформ-агенцій та окопних воєнкорів тріщали брехливими зведеннями про ситуацію в містах на підконтрольних Києву. У центрі уваги опинилися Авдіївка і Торецьк.
Місцеві інформатори, нібито "зливали дані" про "скупчення техніки ЗСУ", "запровадження комендантської години", "арешти патрульною поліцією усіх, хто не має міської прописки" тощо. У цей концентрат осатанілої неправди стандартно домішувалися шантажні повідомлення про появу турецьких/польських диверсантів, бойовиків з Півночі Сирії та інструкторів США "на нулі".
Цей драматичний потік фантасмагорій, згідно з логікою кремлівських режисерів, розширює аргументованість оголошеної терористами мобілізації цивільного населення до лав НВФ. Відтак, підвищення градусу конфронтації, зосередження російської техніки біля кордонів України, окопне становище "молодих республік", "блокадні міста" і мобілізація до лав терористичних формувань має на меті додати вагомості шантажній риториці Путіна за столом переговорів.
Кремль прагне розширити інструменти тиску на українську сторону в нормандській шаховій партії, а головним чином, нейтралізувати позицію Франції та Німеччини. Тож події найближчих днів покажуть наскільки "ефективною" виявилась стратегія кремлівського демонстративного шантажу.