Вимагаю притягнути до відповідальності мародерів і повернути конкуренцію на ринок безпілотників.
Андрію Борисовичу,
Минуло вже три тижні, як я припинив обітницю мовчання (не давав інтерв'ю і дуже обережно писав на технічні теми), сподіваючись, що така демонстрація лояльності вирішить повсякденні питання нашого підрозділу — розблокує призначення на посади, присвоєння чергових звань і закупівлю дронів для нашої роботи.
Нагадаю: ця історія почалася рік тому, коли президент оголосив, що у нас створені «ракети-дрони» «Паляниця», а я в інтерв'ю журналістам наважився сказати, що ніяких «ракет-дронів» у загальноприйнятій класифікації зброї не існує, що дрони з реактивними двигунами — це крилаті ракети.
Нагорі образилися. Єрмак поставив завдання головнокомандувачу розібратися, головнокомандувач — нашому генералу покарати; наш підрозділ збиралися розігнати, але потім просто відправили «в бан», помістили в «чорний список» і всіляко заважали нам воювати.
Але ми воювали. Цілий рік ми воювали з противником і з нашими глухими військовими бюрократами, самі знаходили гроші, можливості, техніку, дрони. Самі розробляли та будували дрони, станції радіоелектронної розвідки; купували, обладнували і ремонтували автомобілі за свій рахунок. Завдали збитків ворогу за рік більш ніж на 100 млн доларів при витратах на роту близько 1,5 млн доларів. Зберегли людей, набрали ще людей — нікого не втратили.
Минув рік — ситуація не змінилася. Я плюнув на всі можливі наслідки, вийшов із внутрішньої еміграції, згадав, що я в минулому — не тільки професійний військовий, журналіст, бізнесмен, конструктор дронів і інженер, а й учасник усіх Майданів і революцій з кінця вісімдесятих років. Я почав війну з дурнями.
Війна — так війна, стадіон — так стадіон.
Через три тижні начальство нарешті згадало про нас і раптово запросило звіт про бойову роботу за рік, який давно подавався, але ніхто його не читав; мародери, які «заробляють» надзвичайні гроші на війні, затаїли на мене образу; у СБУ завели на мене чергову справу. Все йде за планом.
Три тижні тому я публічно просив Андрія Борисовича дати команду розблокувати наш підрозділ, провести давно назрілі призначення і присвоїти давно заслужені звання нашим людям, дозволити закупівлю дронів для нашої роботи. Але нічого не змінилося.
Тепер я хочу більшого. Вимагаю притягнути до відповідальності мародерів, повернути конкуренцію на ринок безпілотників, монополізований близькими до влади компаніями; провести відкриті конкурси й порівняльні випробування БПЛА; створити, нарешті, державний орган, відповідальний за розробку, виробництво і застосування безпілотників на війні; поставити на чолі цього органу людину безумовно професійну і незалежну від дилетантів та популістів.
Війна — так війна, стадіон — так стадіон.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»