Час є лінійним - він має свій початок і кінець

Час не може бути циклічним, як вважали в Античності, оскільки є події, які вже не можуть повторитися.

Стисло.

Саме він привніс у людське розуміння часу дві радикально нові концепції, без яких сучасний світ ніколи не сформувався би:

1. Суб'єктивність;
2. Лінійність часу.

Ab ovo...

В Античності домінувало уявлення про те, що світ так чи інакше існував завжди.

Філософи того часу писали, що була якась вічна матерія, просто одного разу бог, вищий розум, першопричина чи першодвигун (кому, що подобалось) надав цієї матерії форму, не створюючи при цьому нічого радикально нового.

Августин в своїх працях з цим не погоджується.

Він говорить, що світ створений еx nihilo («з нічого»).

На скептичне запитання:

Що це означає?

Для людини, згідно августинівської думки, дійсним є лише сьогодення. Минуле – це спогади, а майбутнє – очікування.

Тому час - це міра чогось розумового.

Тобто, це міра минулих подій, якими вони були, майбутніх подій, якими вони можуть бути, і теперішніх подій, якими вони є в досвіді і поєднуються у розумі.

Отже, без людини немає часу. Виходить, час був створений Богом тоді ж, коли й людський світ («почався зі створенням розуму Адама»), а до того жодного ніякого часу, «раніше» чи «пізніше», просто не існувало.

З цього він робить другий важливий висновок.

Раз час був створений разом з людиною, отже він разом із людиною й закінчиться.

Відповідно час не може бути циклічним, як вважали в Античності, оскільки є події, які вже не можуть повторитися.

Наприклад, Христос лише одного разу помер за наші гріхи.
Страшний Суд, який покладе край земному існуванню людства, а заодно і часу, теж відбудеться лише один раз.

Тому час є лінійним - він має свій початок і кінець. І саме головне – спрямованість.

А це означає, що людська історія має мету, яка, за Августином, полягає у спасінні людської душі, тобто у русі до Бога.

Здавалося б, яке відношення мають вся ця теологічна аргументація та метафізичні тонкощі до сучасного секулярно-наукового пояснення світу?

Насправді величезне.

1. Оскільки метою історії є спасіння  людини, це означає, що людина сама по собі вже є важливою. Саме на цьому сформувалися ідеї гуманістів.
2. Коли ці ідеї відокремилися від релігійного бекграунду, вони наклалися на розквіт науки та технічного розвитку. Так народилися теорія прогресу – одна з найспірніших, але й вкрай характерних для європейської філософської думки концепцій.
3. Це нам зараз здається, що лінійний час є само собою зрозумілим. Але таке уявлення було далеко не завжди домінуюче і не скрізь поширене (навіть у наші дні).
4. І це є частиною культурного коду народів, які тривалий час жили або живуть у християнській парадигмі.

Відповідно тієї науки, яка намагається пояснити Всесвіт, без цього наративу просто би не виникло.

Втім, це вже окрема тема.