Фізика та релігія: чи втрачає святість атом урану після поділу?
Припустімо, у нас є атом освяченого урану-235. Після ланцюгової ядерної реакції він ділиться, перетворюючись на два атоми — криптону та барію. Чи можна вважати ці атоми освяченими? Адже протони, в принципі, ті ж самі. Чи втрата вільних нейтронів зведе таїнство нанівець?
Слід вважати ці атоми освяченими.
Приклад: пояс Б–городиці розділили на кілька частин, але святості від цього кожна окремо взята частина не втратила. Не знаю, як щодо кількісного вмісту святості в кожній частині, але очевидно, що частина буде святою, якою б малою вона не була. Інший приклад: святі мощі. Здавалося б, зовсім не пафосні частини тіла святих тим не менш зберігають святість особистості, частиною тіла якої вони колись були (а також не були, але про це не будемо).
Афедрон якогось святого Єремії Паскудника (на якому він лише сидів) так само святий, як і його, Єремії, голова, якою він думав, як творити справи на славу Божу.
А отже, атом освяченого урану після поділу розпадеться на атоми освячених криптону та барію. Більш того: у процесі поділу утворюються ще й два освячених нейтрони і навіть радіаційне випромінювання, яке з Божою допомогою буде випущене ядром, що ділиться, теж буде освяченим.
Виходить, і тут свята маса переходить у святу енергію згідно з e=mc².
Як писав св. благовірний Строфокаміл Рязанський та Антіохійський:
Божа маса × Боже прискорення = Божа² сила.
Є дві кращі формули:
Але яка з них найвірніша, можна визначити лише експериментально: бійкою, істерикою та анафемою супротивників.
Є усталений обряд, ритуал, під час проведення якого традиційно використовується вода. На це є раціональна історична причина: освячення водою корінням сягає ритуалу хрещення, яке проводилося у воді і продовжує проводитися у воді й у наш час. Заміна робочого середовища ритуалу призведе до порушення всього ритуалу, і механізм освячення працювати не буде.
Зверніть увагу, що, незважаючи на однакове походження слова святий і освячений, вони все ж різні й несуть різне смислове навантаження. Вода — свята, пояс — святий, мощі — святі, але пасхальний калач і атом урану — освячені. Тобто освячений предмет — це предмет, на який була наведена святість за допомогою святого предмета. Предмет набуває тих самих властивостей, але передати їх далі вже не може.
Тобто земля, заражена продуктами розпаду освяченого урану, не стане освяченою землею, а стане землею, на якій знаходяться освячені продукти розпаду.
З іншого боку, є ще освячена радіація, яка не є окремим об'єктом, а яка раніше становила єдине ціле з освяченим атомом, і з цієї причини її не можна розглядати як похідну, на яку не передається святість. Я думаю, що людина, опромінена достатньою дозою освяченої радіації, буде постійно отримувати дозу святості, як якщо б вона споживала освячений продукт, скажімо, пасхальну освячену їжу.
А ось цікаво, при обряді освячення освячується весь об'єкт цілком, окроплена частина чи якийсь радіус від місця здійснення обряду?
Ось наш патріарх торік освятив річку Йордан (після хрещення в ній Ісуса вона здалася йому недостатньо святою). Так ось, він освятив її всю цілком, ту частину берега, де стояв, чи певний об’єм води, що протікав у цей момент повз нього?
Нібито всю. Якщо всю, то що йому заважало освятити раніше всю Землю (та й усесвіт заодно), позбавивши всіх інших священнослужителів, та й себе особисто, від подальшої рутинної роботи з освячення всього навколо маленькими шматочками?
Не нагнітаю, просто природна допитливість.
Наприклад, на Водохреща ж воду щороку освячують. А це означає, що святість з неї якимось чином втрачається. З іншого боку, якщо ту водохресну воду налити в закриту пляшку, святість збережеться як мінімум рік, до наступного Водохреща.
Тут у мене виникають два припущення:
Ніяк не вирішу, яка теорія краща?
Якщо розвивати цю ідею далі, приходимо до святості кварків. Але тут виникають подальші питання — якщо ми визнаємо освяченими фотони — носії електромагнітної взаємодії, то треба йти далі й визнати такими W- і Z-бозони в ядрі. А як ставитися до нейтрино, що бере участь у слабкій взаємодії? Чи треба одразу струни святити?
Святість — це щось на кшталт квантової характеристики частинки, яка передається під час взаємодії від першого об’єкта-освятителя до всієї подальшої ланки. Все святиться: і кварки, і глюони, і мезони, і всі резонансні стани. Віртуальні частинки народжуються, щоб освятитися, передати свою святість ядру й померти! Свят, свят, свят!
Якщо священник освячує ракету-носій "Протон", яка через 15 секунд після старту вибухає, а спалах бачать тисяча людей, то всі вони причетні до святості. Але що, якщо серед них є люди різних віросповідань? Чи буде це вважатися порушенням їхніх прав?