Не можу пройти повз «несподіваний» розвиток сюжету у політичному сезоні, який щойно почався. Ось те, що ви могли не помітити.
Те, що раніше на Банковій та з трибуни ВРУ називали «російським ІПСО» сьогодні є вже «загрозою для нашої енергетичної системи».
Виявляється, Кремль готує удари по критичних об’єктах ядерної енергетики, «зокрема, по відкритих розподільчих пристроях атомних станцій та підстанціях передачі, які є критичними для забезпечення роботи атомної енергетики».
Днями про це заявили обидва комунікатори від України з Заходом — міністр закордонних справ Андрій Сибіга і сам Андрій Єрмак.
Отакої.
Не знаю як для кого, а для мене це звучить, як явка з повинною і тягне на державну зраду. Бо є величезне питання щодо того, чим займалися профільне міністерство і Енергоатом два роки. Чому ці розподільчі станції не захищені? Чи замовлено обладнання для ремонту та заміни на випадок атак? А також чому керівництво міністерства та Енергоатому досі сидять у своїх кріслах?
Бо потужні чи зручні?
Керівництво міністерства було так сконцентровано на знесенні Кудрицького, що не помічало проблем із захистом в Енергоатомі? Та ні, просто легше перевіряти готовність підстанцій Укренерго, бо таким чином можна відвертати увагу від повної бездіяльності Енергоатому.
А тепер цим лякають партнерів? Готують суспільство до сприйняття неминучості катастрофічної зими або «мирного плану»? Чи це, нарешті, визнання неспроможності керувати процесами?
Із зацікавленням спостерігатиму за розвитком ситуації, та очікую у зв'язку з цим на серію «потужних кадрових рішень».
Наприклад, покарання міністра Галущенка посадою посла в Аргентині, а очільника Енергоатому Котіна посадою посла в Казахстані. Це якщо все озвучене — правда. Якщо ж ні, то справедливе покарання чекає голови Єрмака та Сибіги. За те, що розповсюджують «російське ІПСО».