Тиша Ен-Наджафа: дотик батька, який бачить серцем.
Іракський військовополонений заспокоює свого 4-річного сина в місті Ен-Наджаф, Ірак, 31 березня 2003 року. Ця фотографія отримала Пулітцерівську премію.
Знімок показує іракського полоненого, який сидить на землі, з чорною тканиною на голові, лагідно прикриваючи долонею очі свого сина. Хлопчик, босоногий і наляканий, тулиться до батькових колін серед витків колючого дроту. Зроблена в Ен-Наджафі на початку іракської війни, фотографія передає людську ціну конфлікту сильніше, ніж будь-яка статистика.
У березні 2003 року війська США ввійшли до Іраку під приводом знищення зброї масового ураження. Такі міста, як Ен-Наджаф, перетворилися на поля бою, де обидві сторони зазнавали великих втрат. Для мирного населення це означало хаос, розлуку і втрату. На цій світлині захисний жест батька, який прикриває синові очі, щоб той не бачив його полону, виходить за межі політики й ідеології. Це мить любові й безсилля в місці, де панує насильство.
Чорна тканина на голові — стандартна процедура для полонених, покликана дезорієнтувати й знеособити. Та присутність дитини руйнує цю анонімність, нагадуючи глядачеві: за кожним військовополоненим стоїть родина.
Додатковий факт: фотографію зробив Жан-Марк Бужю для Associated Press. Вона отримала Пулітцерівську премію за художню фотографію у 2004 році — за правдиве зображення людських емоцій у час війни.