У рік, коли акторка здобула світову популярність, у Венеції показали дві інші стрічки за її участю — «Чорну месу» та «Великий сплеск».
Про Дакоту Джонсон у 2015 році дізналися навіть ті, хто так і не подивився «П’ятдесят відтінків сірого». В екранізації роману Е. Л. Джеймс вона зіграла студентку Анастейшу Стіл, а Джеймі Дорнан — бізнесмена Крістіана Ґрея. Обоє повернулися до своїх ролей у двох продовженнях, які вийшли у 2017-му та 2018-му.
Джонсон виросла в акторській родині. Її батьки — Мелані Ґріффіт і Дон Джонсон, а бабуся — Тіппі Гедрен, зірка «Птахів» Альфреда Гічкока. У кіно Дакота дебютувала в сімейному колі. У фільмі Антоніо Бандераса «Жінка без правил» (1999) їй дісталася роль доньки героїні Ґріффіт. Згодом, уже дорослою, Джонсон з’явилася в невеликій ролі в «Соціальній мережі» Девіда Фінчера.
У рік виходу фільму «П’ятдесят відтінків сірого» на Венеційському кінофестивалі показали ще дві стрічки за її участю. У кримінальній драмі Скотта Купера «Чорна меса» Джонсон зіграла Ліндсі, партнерку бостонського гангстера Джеймса «Вайті» Балджера у виконанні Джонні Деппа. Їхня спільна сцена в лікарні, коли тяжко хворіє син, на кілька хвилин переносить увагу з кримінальних справ Балджера на те, що відбувається в його родині.
У «Великому сплеску» Луки Ґуаданьїно її Пенелопа разом із батьком Гаррі (Рейф Файнз) приїздить на італійський острів Пантеллерія. Там відпочиває його колишня кохана, рок-співачка Маріанна Лейн (Тільда Свінтон). Гаррі охоче нагадує всім про минуле, а Пенелопа придивляється до компанії. Джонсон грає її стримано, тож важко збагнути, що саме дівчина помітила і чого хоче від цієї поїздки.
Джонсон знову попрацювала з Ґуаданьїно та Свінтон у «Суспірії» (2018). Вона зіграла американку Сьюзі Бенніон, яка приїздить до Західного Берліна й потрапляє до танцювальної трупи мадам Блан. У цьому горорі хореографія допомагає розповісти історію Сьюзі. На прослуховуванні вона прагне справити враження на викладачку, а згодом бере на себе головну партію.
Того ж року в трилері Дрю Ґоддарда Погані часи у «Ель Роялі» Джонсон зіграла Емілі, одну з гостей готелю на межі Каліфорнії та Невади. Під час реєстрації вона тримається так, ніби будь-яка розмова з незнайомцем лише забирає її час. Коли стає зрозуміло, від кого Емілі намагається вберегти молодшу сестру, її різкість у перших сценах сприймається зовсім інакше.
В «Арахісовому соколі» (2019) Джонсон грає Елеонор, працівницю закладу, звідки тікає Зак, молодий чоловік із синдромом Дауна. Він мріє потрапити до школи реслінгу, а дорогою знайомиться з Тайлером (Шая Лабаф). Елеонор вирушає на пошуки Зака, щоб повернути його, та зрештою приєднується до мандрівників. У виконанні Джонсон ця зміна відбувається поступово. Поки Елеонор дбає про безпеку Зака, вона вчиться зважати й на те, чого хоче він сам.
У драмі «Друзі назавжди», знятій за реальною історією, Джонсон зіграла Ніколь Тіг, матір двох доньок, якій діагностують невиліковний рак. Друг подружжя Дейн (Джейсон Сіґел) оселяється в їхньому домі, щоб допомогти Ніколь та її чоловікові Метту (Кейсі Аффлек). У фільмі багато важать звичайні розмови й домашні справи. Саме в них видно, як змінюються стосунки між трьома людьми, які тепер проводять майже весь час разом.
У «Незнайомій дочці» (2021), режисерському дебюті Меггі Джилленгол за романом Елени Ферранте, героїня Джонсон приїздить на море з малою донькою. За ними спостерігає Леда (Олівія Колман), яка згадує, як сама виховувала дітей. У Ніні, яку грає Джонсон, відчуваються і ніжність до доньки, і втома від того, що вона весь час має бути поруч. Леда впізнає в цій втомі те, про що їй самій колись було важко говорити.
А в «Матеріалістах» Селін Сон (2025) Джонсон зіграла нью-йоркську сваху Люсі. Вона звикла вислуховувати клієнтів, які приходять із докладними списками вимог до майбутнього партнера, й одразу бачити, кого з ким варто познайомити. Та коли в її власному житті з’являється заможний Гаррі (Педро Паскаль) і повертається колишній Джон (Кріс Еванс), Люсі доводиться відповісти на запитання, яке вона щодня ставить іншим. З ким їй самій хочеться бути, коли всі критерії вже перелічено?