Мільярди, виділені «на захист», десь зникли разом із тим самим «захистом».
Ті, що ще вчора захоплено писали про «мужнього лідера», який нібито щодня забезпечує успішні атаки дронами, і сміялися з того, що «в ДиНиРі немає води»?
Подивіться на фото. Це Полтава — серце України. Люди стоять у черзі за водою просто в центрі міста. У кранах — порожнеча. У квартирах — холод. Теплопостачання відсутнє. Електрики — подекуди теж. У кількох районах області світла немає вже другу добу. ОВА визнає: ситуація близька до критичної.
І тоді мимоволі згадуються слова президента про «трирівневий захист енергооб’єктів». Звучало впевнено. А тепер — просто порожні слова на камеру.
Бо мільярди, виділені «на захист», десь зникли разом із тим самим «захистом».
Ми живемо в країні, яка щодня тримає удар, але дедалі частіше опиняється без світла, без тепла, без елементарних умов. І страшно навіть уявити, що буде, коли термометр покаже -10.
З екранів, утім, усе стабільно — «ми перемагаємо», «росія в ізоляції». Але яка користь від цього, коли в українських містах гинуть цивільні, руйнуються будинки, коли люди зневірюються, бо не бачать ні реального захисту, ні відповідальності влади?
Мені байдуже, що там у «рашці» й скільки в них «прильотів». Мене хвилює Україна — її люди, її біль, її виснаження. Бо замість сили й турботи ми бачимо байдужість, хаос і нескінченні виправдання.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»