Ніби маланчині холодні осінні тумани, поповзли Конче-Заспою чутки про відставку пані «Бенядіктової».
І це ж лише тінь «батька Байдена» поклала до спеціалізованих ізольованих палат «Феофанії» усе зелено-цвіле шапіто наших «гамлєтів»: враз злягли Зе, його віце Єрмак, замглави ОП Юлія Ковалів, монобільший спікер Разумков, рафінований капітулянт Рєзніков.
До слова, лайки сиплються на оцей пост Михайла Бродського, який вимагає від Зе з Єрмаком полежати у «шкурі простих людей» у тих лікарнях, де сьогодні без кисню і лікарів помирають українці. Ковід, як це не дивно, не ділить свої жертви на «73» і «порохоботів». Автор допускає, що клоуни попросять вибачення за «сім просраних (перепрошуємо, так – у Бродського) місяців і
фонд, який пропав».
Зі щирими людськими побажаннями якнайшвидшого подолання хвороби пацанвою зауважимо, що тепер ковід й шельму мітить. А що буде, коли Батько-46 власною персоною з'явиться на наших зовнішньо-політичних горизонтах зі справою про синову «Бурісму» під пахвою? Розхόдились би ви «по-тихому», керманичі хрінові, «харе базлать непонятку», як влучно висловився ваш слуга Трухін.
Першою серйозною ластівкою чи чорною лебідкою, що із-за океану принесла звістку про перемогу синього Джо над червоним Доном, майнула над зеленим гніздом зозулі пані начальниця ОГПУ (офісу генпрокурора України, ви правильно подумали) Ірина Валентинівна Венедіктова, яскравий представник реваншистів антимайдану, поки що дачна сусідка. На її «юридичному» тлі навіть каденція імпульсивного нефахівця Юрія Віталійовича Луценка має вигляд чогось пристойного.
Перемовини Єрмака з наразі вельми різношерстою фракцією слуг про заміну Венедіктової на… Андрія Портнова (!!!) призупинені, за свідченнями надійних інсайдів Юрія Бутусова, винятково через напад корони на віце-Зе. А бажаючих прикопати незговірливу прокураторку у Раді достатньо – зміна генерального, за традицією, хоронить усі недоречні справи.
Це – «повний абзац», «Ко'Зець», «піпець» і вся з пі-пі-пі решта. Кажуть, хтось бачив скріншот замовлення Венедіктовою вантажного таксі. Інші підтверджують метушню у дворі президентської дачі 04114, м.Київ, Пуща-Водиця, вул. Вишгородська, 85 – Ірина Валентинівна похапцем знімала зі шворки недосушену білизну. Хтось чув, як пані бубоніла: «Ну, Андрій! Ну, Портнов! Ну, * * * сволота!».
Чого вона приходила? Чого ще чекав Зе від ситуативної, неосвіченої прилипалки, крім весняної посадки ненависного до стану перманентної ідіосинкразії попередника? Про це відомо тільки Мендель.