Звісно, така ініціатива варта вітання. Оскільки в українському суспільстві досі панує стереотипна уява про ці події, і об’єктивний аналіз фактів буде корисним для загального розуміння ситуації в серпні 1939 року, яка призвела до найглобальнішого конфлікту в історії.
Проте свій проект «Громадське» відразу розпочало з грубої фальсифікації. Пряма цитата: «Я спрямував мою смертоносну армію на Схід. Щоб там вона несла смерть без співчуття чоловікам, жінкам та дітям польського походження та мови! Лише так ми отримаємо життєвий простір, який нам потрібен». Так 22 серпня 1939-го Адольф Гітлер пояснив генералам Вермахту майбутнє вторгнення до Польщі».
А як було насправді? Так, 22 серпня 1939 року Гітлер зібрав вище командування Вермахту для пояснення їм причин нападу на Польщу. Текст цієї промови цитувався на Нюрнберзькому процесі, і після війни неодноразово публікувався багатьма мовами і цитувався в наукових роботах. Так ось, в ньому нема ні подібних слів, ні взагалі нічого такого, що можна було б трактувати таким чином, як наводить «Громадське».
Конкретно про Польщу Гітлер тоді сказав наступне: «Відносини з Польщею стали нестерпними. Політика, яка мною до сих пір проводилася, вступила в суперечність з поглядами народу. Мої пропозиції Польщі (Данциг і коридор) були зірвані втручанням Англії. Польща змінила свій тон по відношенню до нас. Стан напруженості тривалий час нестерпний. Допустити перехід ініціативи в чужі руки не можна. Зараз момент виявляється більш вагомішим, ніж через 2-3 роки. Замах на мене чи Муссоліні міг би змінити становище не в нашу користь. Жити вічно під прицілом спрямованих один проти одного гвинтівок неможливо. Будь-яке запропоноване нам компромісне рішення вимагало б від нас зміни нашого світогляду і жестів доброї волі. З нами знову заговорили мовою Версаля. Виникла небезпека втрати престижу. Зараз велика імовірність того, що Захід не втрутиться. Ми повинні піти на ризик з рішучістю, що не зупиниться ні перед чим. Політик повинен брати на себе ризик точно так же, як полководець. Ми стоїмо перед суворою альтернативою: або нанести удар самим, або рано чи пізно напевно виявитися знищеними». Повний текст можна побачити ось тут.
На цьому прикладі ви можете побачити, як легко фальсифікується історія в сучасних умовах. Тому журналістам «Громадського» варто ретельно перевіряти джерела, які вони цитують, і звертатися до фахових істориків за консультаціями, щоб не допускати подібних ситуацій.
Роман Пономаренко, кандидат історичних наук