Created with Sketch.

Фі-ас-ко. По складах – для тупих

04.03.2020, 11:03
«Ех, знову в масовку»

про спробу пророків бути своїми в чужому отєчестві

Для своїх, не конфіденційно: системна криза не долається заміною однієї складової. На те вона й системна. Потребує повного перезавантаження. Включно з ідеологією, намірами, бекграундом. І дрес-кодом – велики, пісюни, самокати, шаурма, менделі, жилетки, тесли, перевернуті догори дригом міністри юстиції жодним чином не пришвидшили рух країни до проголошених «кінців», те хайповане сміття з усією убивчою переконливістю продемонструвало дефіцит звивин, необхідних керманичам для прийняття елементарних управлінських рішень.  

Знаєте, колеги, немає навіть бажання перелопачувати оце лайно, що накопичилося за десять місяців у офісному хліві. Сюди б Геракла, бо ці спаскуджені Зе'конюшні приступом тепер не розчистити.

Події набігають у турботемпі: є загроза збитися на «всьо пропало». От, скажіть, як встояти на ногах посполитому кобищанцю, коли щодень його хапають за поли як не рейдерський наїзд уряду на пенсіонерів, так провальна «зустріч» коронавірусу під Санжарами, як не повернення рабовласництва у стосунки працівника з роботодавцем, так здача чергового шматка української землі путінській сволоті?! Оман з ШахереЗедою, Арахамія на човні у Північно-Кримському каналі, розперезаний соліст Рабинович з хітом про неіснуючу «страну огромную», гендлярі на крові Єрмак з Козаком, «в'язень санаторію» Скалецька-«Марлева маска»…  

І засмиканий невіглас Зе, у розпачі цитуючий водія санітарного автомобіля з «Кавказької полонянки»: «Будь він проклятий, той день, коли я сів за баранку цього…». Дурдом.

Озираєшся з надією розгледіти хоч би якийсь позитив у зеленому тумані і, наляканий бовваніючими у ньому фігурами Юзика, Сивохо і Верещук, зупиняєшся на рятівному – ех, зажмуритися б до 2024 року!

Та все ж приходиш до тями – а діти ж як, онуки? Наповнюєш радикальне націоналістичне єство награним оптимізмом, бубониш про panta rei і вже трохи спокійніше слідкуєш за тьмяними постатями ефективних менеджерів, що зникають у драглистому жабуринні амфітеатру Верховної Ради, полишаючи по собі метанові вонючі бульбашки.

Постають нізвідки нові, ще ефективніші.

Народився у селі на Сумській Слобожанщині, наразі – полтавець, вчитель історії і тоді ще суспільствознавства, профспілковий чиновник, активіст і фрондер інформаційного простору, пенсіонер, українець, але все ще оптиміст

Читайте також
За минулі 2,5 роки Зеленський вийшов у нуль
Опінії
Люди Асада у команді Трампа
Опінії
Стосовно проблеми комунікацій
Опінії
ЯКІ ДО НАС ПРЕТЕНЗІЇ?
Опінії
Неуки та блазні прагнуть знищити українську освіту й освічених
Опінії
Професія – «активіст»
Опінії