Created with Sketch.

Фіаско чи фурор?

26.09.2019, 07:45

«Я також планую оточити себе великими людьми», ‒ Володимир Зеленський у телефонній розмові з Дональдом Трампом 15 липня 2019 р. І звідти ж навздогін: «…ми вибороли абсолютну більшість в нашому парламенті, наступний наш генеральний прокурор буде на сто відсотків моєю людиною, моїм кандидатом, якого затвердить парламент …».

Джерело: https://censor.net.ua/ua/r3150452

Тому уникнути упередженості у коментарях вчорашнього дня перебування Зе на берегах Потомака можна було, лише обмежившись наступним: президент України Володимир Зеленський 25 вересня виступив на 74-й сесії Генеральної асамблеї ООН, відбулася робоча зустріч президента США Дональда Трампа з українським колегою Володимиром Зеленським, президенти США Дональд Трамп та України Володимир Зеленський провели спільну прес-конференцію для журналістів.

Звісно, так не виходить, і нашу тональність з чітко вираженим кольором паленої умбри з бежевим відтінком (колір рошенівського шоколаду) важко узгодити з ядучим колоритом шаурми не першої свіжости. Діаметрально протилежні погляди змобілізованої Голодобородьком більшости і тої нещасної рештки суспільства, котра лише сама себе все ще вважає притомною, логічні і умотивовані. Як там у сусіднього класика каявся наш Іван Степанович: В одну телегу впрячь не можно / Коня и трепетную лань. /
Забылся я неосторожно: / Теперь плачу безумствам дань...
(О.С. Пушкін, «Полтава», ©).

До слова, про коня. Випадкова, як подає її президентський пул, з ним зустріч у черзі до шведського столу практично не мала наслідків, хоча Зе і не вдалося уберегтися від психічної травми. Несподівано виявилося, що РФ «хоче миру на Донбасі».

Ми впевнені, що цікаві наші колеги вздовж і впоперек проаналізували усі епохальні номери Зе на сцені асамблеї ООН та за її кулісами, відтак у наших вправах немає вже особливої потреби. Побіжні зауваги.

Зустріч Трампа із Зе, на якій два великих блазні розшаркувались один перед одним, причому більший робив це знічев'я, ніби муху відганяв, у нас викликала асоціації з героями соціально-демократичної української прози ХІХ століття. Зниценого небожа дядина впустила до передпокою і на улесливе белькотіння голодного і неграмотного хлопа кинула до долоні з ціпками (метафоричне посилення упослідженості) мідяка на півника посмоктати. Хлоп'я розплакалося і наябедничало на іншу багату дядину, мовляв, які ж і скупердяї оті Макронські з Меркелями за тином.

Але й погодитися з оцінкою зустрічі президентів США і України майстром еквілібру між крапельками, президентом Леонідом Кравчуком, нам не дозволяє не лише набута гіпертрофована ненависть до клавішних і велосипедного спорту. Хіба лише прикрий вигляд має безцеремонне фе на адресу посла Йовович з вуст нашого приЗе? А куди Сіркові тепер ховати очі на нормандській зустрічі після заплювання «скупого» Євросоюзу? Адже речниця Верховного представника ЄС із закордонних справ, віцепрезидента Єврокомісії Федеріки Моґеріні Майя Косьянчич вже оприлюднила заяву, в якій йдеться, що підтримка Європейського союзу для України є «безпрецедентною». Коли б не довелося Коломойському повертати 15 мільярдів, у Зе ще таких грошей немає.

Присікуватися до недолугої англійської Зе на трибуні асамблеї ООН, справді, не варто, хоч виконання спічу мовою, якою ти не думаєш – невдалий і недоречний експеримент на подіумі такого масштабу. Та ще якщо врахувати, що виконавець не лише думає, а й живе винятково російською… Загалом до змісту виступу немає суттєвих зауважень навіть у системних опонентів. Але не вельми заскоченому українськими справами світові слід таки частіше товкмачити про війну у твоїй, президенте, країні – один раз згадати про окупований Донбас, анексований Крим і окупанта-агресора Росію замало для виняткових можливостей оонівського виступу. Ну, це так, професійне менторське.

Емоційний зрив Зе на спільній з Трампом прес-конференції у відповідь на супернезручне запитання Мирослави Гонгадзе про пацанські обіцянки Зе розібратися з молодшим Байденом можна віднести на недосвідченість. Переглядаємо відео і жаліємо нашого непрофесіонала ‒ усієї його клоунської майстерності не стачило на зрозуміле, більш-менш переконливе виправдання, поводився як в'юн на сковорідці. Адже факти – неспростовні. Імпічменти за просто так не оголошують.

У дресурі сліпого кошеняти, яке то в калюжу влізе, то напудьорить на підстилку, спрацьовують різні методи. Головна умова – кошеня має поставити собі за мету змінити себе докорінно. Ну, це так, Фрейд.

Вадим Демиденко

Читайте також
Україна для адміністрації Трампа «втрачений актив»
Політика
Прострочений диктатор Зеленський продовжує торгувати Україною
Політика
Міхеїла Кавелашвілі обрано президентом Сакартвело
Політика
Парламент Південної Кореї підтримав імпічмент президента
Політика
Президент Аргентини Мілей отримав італійське громадянство під час візиту до Риму, - Reuters
Політика
Син нардепки від «ЄС» Южаніної керував авто під наркотиками
Політика