Сьогодні ми переконалися, що «Останній Бастіон» уже перестав бути просто громадським об’єднанням і джерелом об’єктивної та правдивої інформації. Зараз це – рух тисяч патріотичних, самосвідомих людей, котрі не просто прагнуть змінити життя на краще, а без зайвих слів кожний день роблять добрі вчинки. Ми ті, хто любить свою країну й місто діями, а не балаканиною.
Сьогодні ГО «Останній Бастіон» згуртував кілька сотень людей навколо нашої спільної історичної пам’яті. Пам’яті, що вкарбована у гаптовану візерунками вишиту сорочку, на якій переплетені сум, журба, страждання війн, поневолень і голодоморів із радістю перемог, гордістю й надією на світле й щасливе майбутнє, на мирне небо над головами нас і наших дітей.
Ми не соромимося носити вишиванки, адже вважаємо це символічним для кожного українця одягом, який висовує певні обмеження: у такій сорочці соромно говорити на суміші фєні, суржику й російського мату, низько й ганебно курити, розпивати алкоголь, не поступатися місцем жінкам і літнім людям у транспорті, кидати сміття під ноги. Вишита сорочка повсякчас нагадує, хто ти є, звідки, чий ти син, яких батьків, якою землею ходиш. Вона встановлює певні норми й догми, порушити які значить відректися себе, свого коріння, загубити свою ідентичність. Звісно, найголовніше сховано в серці людини, її думках і діях, а не в одязі, але вишиванка й покликана нагадувати людині, особливо в такий, безумовно, важкий час одвічні істини добра, заповіді Божі, сорочка не дає відректися високих чеснот, які народ кожним хрестиком укарбовував на полотні і які мають супроводжувати нас протягом віків.
«Останній Бастіон» вивчає, шанує і всіляко популяризує найкращі традиції нашого народу. Ми віримо, що без знання минулого, неможливий рух у майбутнє. Ми не стидаємося говорити українською в повсякденні, ходити у вишиванках не тільки в свята, усміхатися незнайомим людям, допомагати пенсіонерам перейти через дорогу, поступитися жінкам місцем у громадському транспорті. Ми погоджуємося з цитатою: «Людина, яка не володіє мовою народу, на землі якого живе, — або гість, або окупант, або раб цього окупанта...» Нам понад три століття, відколи Царська Росія зруйнувала Запорозьку Січ, наставляли й всіляко культивували психологію рабів, меншовартісних, малоросів. Проте й зараз ця війна проти українського народу не закінчена! Скільки посадовців не володіють рідною мовою, не знають історії та гетьманів (пане Мамаю, зауваження для вас), скільки депутатів ухвалюють проросійські законопроекти й керуються тим, що сказав Кремль. Симон Петлюра говорив: "Не так страші російські воші, як наші українські гниди".
«Останній Бастіон» взяв собі за мету зберегти українську мову й культурні надбання, популяризувати історію, щоби на цьому підґрунті ми разом могли рухатися в наше майбутнє. Із нами ті, хто готовий не словом і піаром, а справами й, передовсім, учинками говорити: «Я пишаюся своєю країною! Я – українець».
Сьогодні, у всеукраїнський День вишиванки, ми зібрали понад дві сотні святково вбраних людей у самому центрі Полтави, щоби довести: наша сила – у нашій єдності. Ніхто не змінить світ, якщо буде діяти сам. «Останній Бастіон» і полтавці вкотре довели, що разом ми – сила. Раніше нас було десяток однодумців, зараз нас тисячі по всій Україні. А цим парадом вишиванок "Останній Бастіон" показав усім критикам, недодепутатам-запроданцям, яку країну й місто, яких людей і з якими цінностями ми плекаємо.
Разом ми змінемо наше життя на краще!
ГО "Останній Бастіон".