Російським окупантам доведеться відповісти за кожен воєнний злочин і всі страждання, які вони принесли на нашу землю.
Побачене на світлинах зі звільнених Бучі, Гостомеля та Ірпеня дає лише один висновок. Після завершення гарячої фази війни має бути створено спеціальний підрозділ, який буде займатися ліквідацією воєнних злочинців.
Мова йде про всіх тих російських офіцерів і солдат, де б вони не перебували та в якому статусі б не перебували. Їх має бути знайдено і ліквідовано!
Ізраїль вже напрацював цей шлях, тому вигадувати усе з нуля непотрібно. Але завчасно хочеться послати нахуй пацифістів із майбутнього, які не знатимуть війни та житимуть ситим життям.
Вони (ці поціновувачі комфортного життя, які не бачили жахіть війни – прим. ред.) у майбутньому, звісно ж, будуть критикувати такі дії, бувши самі громадянами ситої та безпечної України. Увесь такий пацифізм – спроба лицемірних людей ігнорувати страждання інших, брак відповідальності й страх, страх, страх...
Багато страху перед собою і перед Світом. Страх відповідальності за свої моральні рішення і готовність розплачуватися коштом інших людей – тих, хто вже не скаже, агресивною чи пацифістською має бути політика.
Українці майбутнього будуть вважати за честь відімкнути апарат життєзабезпечення якомусь російському капітану на 90-му році життя, який переховувався і змінював прізвища, аж доки не виїхав на лікування за кордон. Власне, це – наші реалії.