Гоголь був тіп странний, загадочний і хитрий. Безнаказанно стібався з Росії і мав царську ласку… Пушкіна, наприклад, за його писанину відправили в ссилку, а Гоголю імператор за “Ревізора” дав тисячу рублів… І це при тому, що “Ревізор”, на відміну від злобно-безобідної лірики Пушкіна – абсолютно системний інтегральний пасквіль на адресу Московщини…
Гоголь викладав в університеті історію Азії (Сходу), жодного разу в Азії не бувавши і не маючи на те жодних наукових підстав (Костомарову, наприклад, було в цій посаді відмовлено). Жив роками в Італії і отримував від російських імператорів стабільні “гранти” на свої к’янті й спагетті…
Гоголя намагалися розвінчать і викрити російські імперці-інтелектуали. Їх була ціла когорта. Вони вважали (і справедливо!), що Гоголь завдав Росії зла більше ніж ворожі армії. “Ревізор”, “Мертві душі” і тд. – показали Росію світові на віки, як темну, корумповану, безнадійну, злодійську країну, з якої ніколи не буде діла… “Бєзысходность, беспросветность, бездуховность”, тотальна темінь – все це гоголівська Росія
Особливо шкідливим "ісчадієм зла" Гоголя вважав Васілій Розанов, - російський релігійний філософ і літературний критик. Він казав, що мета Гоголя – дискредитація і знищення Росії, а тому вів з його літературною спадщиною нещадну боротьбу!
Взимку 1919-го року, в місті Сєргієв Посад попід Москвою, в хаосі більшовицького терору, Розанов перед холодною й голодною своєю смертю, встиг написати в щоденнику: “Ну, что ж - ты победил, проклятый хахол"…
З минулим Днем народження, Миколо Васильовичу!
Віталій Чепінога