Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган знову виступив із гучною заявою, яка викликала міжнародний резонанс.
Коментатори побачили в цих словах не лише релігійний, а й політичний виклик, розцінивши їх як сигнал до майбутніх подій.
Відтоді, як 7 жовтня 2023 року почалися удари по Газі, Туреччина і особисто Ердоган регулярно критикують «Ізраїль», звинувачуючи сіоністську банду у злочинах проти людяності.
Водночас «Ізраїль» обвинувачує Анкару в підтримці ХАМАС, чого Туреччина не лише не заперечує, а й постійно наголошує, що надає підтримку ХАМАС.
Усе це перетворює «намаз Ердогана в Газі» на відкритий політичний маніфест.
Водночас, за даними витоків з Баку, між «Ізраїлем» і Туреччиною зберігаються канали зв’язку, зокрема щодо сирійської теми.
Слова Ердогана спрямовані не лише на зовнішню аудиторію, а й на внутрішню. Для його консервативного електорату підтримка Палестини — не просто політика, а питання моралі та віри.
На тлі мовчання багатьох арабських режимів саме Туреччина звучить найгучніше, хоча, як зауважують критики, гучною є лише риторика Анкари, а дій, які реально могли б зупинити різанину в Газі, не видно.
Так, «ізраїльське радіо» забило на сполох, розцінивши риторику Ердогана як сигнал того, що турки готуються до війни з «Ізраїлем».
Державне радіо «Кан Рішет Бет» видало гучний аналітичний матеріал — «Туреччина готується до війни з Ізраїлем». На думку єврейських журналістів і аналітиків, у Тель-Авіві серйозно сприймають риторику Анкари.
Фрази на кшталт: «Я здійсню молитву в Газі» або «Нетаньягу — воєнний злочинець», які лунають з уст Ердогана, в «Ізраїлі» розглядають як частину ширшої кампанії — дипломатичної, ідеологічної, а можливо, й військової.
«Ізраїльські» ЗМІ звертають увагу на активність турецької армії: навчання на кордоні з Сирією та Іраком, дії у східному Середземномор’ї, особливий акцент на турецькі ударні дрони, які вже давно змінили розклад сил на Близькому Сході.
А підтримка ХАМАС з боку Анкари, на думку Тель-Авіва, перетворюється на асиметричну загрозу.
В «Ізраїлі» вважають, що Туреччина здобуває симпатії арабської вулиці. А це, на думку сіоністських спецслужб, є довгостроковою проблемою.
Хоча офіційні керівники в «Ізраїлі» заявляють, що війна з Туреччиною малоймовірна, у медіа й соцмережах активно розкручують тему неминучості війни.
З’являється дедалі більше постів, відео й статей проти Ердогана, а експерти обговорюють, чи шукає Туреччина нові альянси проти «Ізраїлю».
Що ж до Анкари, то вона продовжує критикувати дії «Ізраїлю» в Газі на міжнародних платформах і не виключає, що в майбутньому можливі будь-які сценарії — як дипломатичні, так і не лише.
Коментатори зазначають, що риторика між Туреччиною та «Ізраїлем» стає дедалі гострішою. Такі гучні заголовки в ЗМІ, як «Турки готуються до війни» — це не просто клікбейт, а симптом глибокої недовіри і сигнал, що конфлікт слів може перерости у щось більше.