Захмарні пенсії та зарплати обслуги Генпрокурора. Андрій Костін хоче лишити у спадок наступнику своїх багатих пенсіонерів
Днями Верховна Рада проголосувала проти підняття зарплат прокурорам. Чи варто їм співчувати? Давайте розбиратися.
Закінчилося правління одного з найневиразніших українських Генпрокурорів – адвоката регіонального рівня Андрія Костіна, якого бурхливі політичні перипетії дивом занесли спочатку в крісло голови парламентського комітету, а згодом і в головне правоохоронне крісло країни. В офісі прокуратури на столичній вулиці Різницькій завдяки своїм рекордним закордонним вояжам він запам’ятався під прізвиськами «турист», або «Карлсон». «Полетів, але обіцяв повернутися…», — між собою жартували рядові працівників органів прокуратури.
Скандал із захмарними прокурорськими пенсіями дав змогу Костіну зістрибнути з прокурорського, ним же розхитаного та розваленого потягу, спрямованого на швидкості у професійний тупик. Перед дембелем Костін вирішив ще й вислужитися перед головною вулицею країни Банковою (точніше перед тамтешніми «смотрящими» за прокуратурою) та зімітував принциповість – ініціював службове розслідування щодо наявності інвалідності у прокурорів усіх рівнів і отримання великих пенсій. Як стверджують обізнані люди, таким рішенням він не лише намагався засвітитися як ніби то принципова людина, але й випросити у очільників країни теплу дипломатичну посаду – це вже стає традицією для високопосадовців збитих льотчиків.
Втім не чекаючи на результати об’єктивної і неупередженої перевірки, полетіли голови обласних прокурорів. Загалом звільнені 7 очільників обласних прокуратур. Зокрема, 25 жовтня звільнився прокурор Харківської обласної прокуратури Олександр Фільчаков. Як стверджують мас-медіа, у нього немає інвалідності, а є лише пенсія за вислугу років. І тут найцікавіше, під тиском Костіна Фільчаков змушений був піти з посади, але обслуга з Офісу генерального прокурора з такими ж, або й більшими пенсіями, лишилася. При цьому треба не забувати, що Фільчаков це один із небагатьох українських прокурорів, які не полишали з 2022 року прифронтовий Харків і виконували гідно свої професійні обов’язки під постійними обстрілами російських терористів. А як ми знаємо, що на початку широкомасштабного наступу росіян на Київ майже весь Офіс Генпрокурора повтікав зі столиці. Така ж ситуація була і по регіонам. Чого гріха таїти, дехто навіть допомагав окупанту…
Кого ж із свого оточення не помітив в Офісі генерального прокурора Андрій Костін і хоче залишити в спадщину наступнику? Цікаво, що деякі з них, ймовірно, щодня ходили до нього в кабінет із документами на підпис і вже готуються й надалі триматися за хлібні посади.
Візьмемо хоча б найближчого до керівника прокуратури – керівника Департаменту організаційно-контрольної діяльності, правового та аналітичного забезпечення Офісу Генерального прокурора Миколу Іванця.
Він щодня багато разів бачився з генеральним, але Костін, схоже, не помічав цього пенсіонера впритул. Пенсія Іванця відповідно до щорічної декларації за 2024 рік на сайті Національної комісії з запобігання корупції (НАЗК) складає 815 тисяч 802 грн! Зауважимо, що заробітна платня за минулий рік у нього сягнула 2 мільйон 41 тисяч 668 грн! Загалом прокурорський пенсіонер має майже 3 мільйонів доходу! Справді, титанічна праця заносити на підпис очільнику Офісу Генерального прокурора документи. Можна тільки дивуватися, як він від такого не став інвалідом.
Враховуючи непересічність постаті Миколи Іванця, зупинимося на його задекларованих статках уважніше. Він і його дружина полюбляють елітні машини марки Lexus (у нього модель RX-350 2021 року випуску, а у супутниці модель NX-300h 2015 року). Полюбляє родина Іванців і дорогі швейцарські механічні годинники за ціною іномарки: у пана Миколи Breguet, а в дружини Ulysse Nardin. Звісна у них велика хороша квартира – 120 квадратів. До всього цього, виявляється, що пенсіонери накопичили на чорний день (не так, як наші з вами бабці на похорон), аж 188 тисяч доларів! При цьому все життя пан Іванець попрацював на державній службі та отримував прибуток лише з держбюджету. Не кожен американський, чи європейський пенсіонер похвалиться такими заощадженнями!
Ми звернули увагу на Миколу Іванця, який очолює апарат Генерального прокурора України не лише з огляду на його заможність. Він цікава фігура — був прокурором району Києва ще за пріснопам’ятного Віктора Пшонки. Микола Григорович має дивовижну властивість втримуватися у найближчому кріслі до головного прокурора країни, адже сидить там з часів попередниці Костіна – пані Венедіктової, яка дуже йому довіряла та з прокурорських першою протоптала дорогу на дипломатичну службу. Усидів Іванець на керівній прокурорський посаді навіть не проходячи атестації! Попри граничній вік для прокурора — 65 років, а Іванець, якому 66 років, дивом не полишає коридори будівлі на Різницькій. Обізнані люди розповідають, що секрет живучості і незамінності Миколи Іванця криється у кумівстві з… теперішнім головою Верховної Ради Русланом Стефанчуком (рідний брат якого народний депутат Микола Стефанчук теж отримує пенсію незважаючи на свій молодий вік, чи не інвалід часом (родом обидва брати з вотчини мільйонерки Крупи). Ім’я поважного голови парламенту є надійним дахом в моменти кадрових загроз і може бути використане і втретє.
Заступниця директора департаменту забезпечення керівництва Олена Димура також отримує пенсію 251 тисячу 160 грн при зарплатні 1 мільйон 389 тисяч 756 грн.
Також, як видно з реєстру декларацій, солідну пенсію отримує і його підлеглий — начальник відділу Олександр Кучерявий. Його пенсія складає 848 тисяч 574 грн, а заплата 882 тисячі 883 грн на рік.
Голова ради прокурорів України Анатолій Єжов, пенсія якого становить 671 тисяча 400 грн, а зарплатня 1 мільйон 309 тисяч 378 грн на рік може з легкістю тепер піти на заслужений відпочинок, принаймні такий висновок можна зробити після підтримки очолюваною ним Радою прокурорів недолугого законопроекту про фактичну дискримінацію прокурорів за професійною ознакою, шляхом позбавлення права прокурорів на отримання пенсій за вислугу років. Читаючи «захопливі» коментарі в групі «прокурори України» виникає тільки одне питання: де заява про відмову від пенсії або про звільнення з органів прокуратури самого пана Єжова, а також де заяви всіх інших членів ради прокурорів обраних від прокуратури про складання з себе повноважень членів ради прокурорів в зв’язку з повною неспроможністю захистити матеріальні інтереси прокурорів.
Не пасе задніх і багаторічна працівниця прес-служби Ліліана Коваль. Вона отримує пенсію 806 тисяч 334 грн, що є солідним додатком до зарплатні від прокуратури в розмірі 1 мільйон 2 тисячі 842 грн на рік.
Одним з рекордсменів за розміром пенсії є Григорій Рябенко, останнім місцем роботи якого є Спеціалізована прокуратура у сфері нагляду за кримінальними провадженнями про військові злочини та у сфері оборонно-промислового комплексу. Наразі вказану прокуратуру з дещо іншою назвою очолює Віталій Панченко, тому де саме працює Рябенко і які функції виконує наразі не відомо. Розмір його пенсії становить 1 млн 1 тисяча 940 грн, крім цього він отримує зарплату в розмірі 1 млн 390 тис 168 грн.
Серед «цікавих» пенсіонерів згідно поданих декларацій є також начальник відділу Сергій Степанов, який отримує пенсію 958 тисяч 590 грн, та зарплату 673 тисячі 219 грн. Ймовірно його посада не відноситься до посад прокурорів, а також до посад державної служби, так як прокурори та державні службовці на аналогічних посадах отримують більші кошти.
Також, серед пенсійних рекордсменів є начальник (можливо колишній) управління правової допомоги Департаменту міжнародно-правового співробітництва управління правової допомоги Володимир Пісоцький – пенсія 917 тисяч 280 тисяч грн і зарплатня в Офісі Генпрокурора 1 мільйон 209 тисяч 926 грн на рік.
Як вам життя українських пенсіонерів під крилом генпрокурора? Усіх цих людей (а це лише частина, яких ми оприлюднили) серед білого дня навколо себе не розгледів «принциповий» Андрій Костін. Це хіба не питання подвійних стандартів?
Особливо огидно, що такі захмарні пенсії та зарплатні всі ці діячі біля кормушки Генпрокурора отримують в час жорстокої війни, коли люди останні копійки віддають на допомогу армії, а військові самі скидаються зі своїх часто набагато менших заплат на необхідне обладнання.
Постає питання, Андрій Костін свідомо не помітив оцих, далеко не бідних членів свого близького оточення, та ще й вирішив передати просто «золотих» (пам’ятаєте «діамантових» прокурорів?) пенсіонерів наступнику, чи він просто не бачив колоди під носом за своїми численними круїзами по закордонню? У будь-якому випадку, давайте, як суспільство, допоможемо владі відкрити очі на таких прокурорських пенсіонерів – пестунчиків долі.
Джерело: ОРД