В HRW зажадали вжиття заходів для припинення гноблення палестинців
HRW зажадало вжиття заходів для припинення гноблення палестинців. Текст заяви опублікований на сайті організації:
В основі такого висновку лежать всеосяжна політика уряду, спрямована на збереження панування ізраїльтян-євреїв над палестинцями, і грубі порушення прав палестинців на окупованих територіях, в тому числі у Східному Єрусалимі.
Доповідь «Поріг перейдено. Влада Ізраїлю і злочини апартеїду та переслідування» присвячена аналізу відношення до палестинців з боку Держави Ізраїль. У ній змальована сьогоднішня реальність, в якій єдина влада - ізраїльський уряд - фактично управляє територією між річкою Йордан і середземноморським узбережжям, населеною двома групами приблизно однакової чисельності, при цьому методично ставлячи в привілейоване становище ізраїльтян-євреїв і пригнічуючи палестинців, особливо жорстко - на окупованих територіях.
Висновок про злочини проти людяності не зачіпає ні правового статусу окупованих територій, до складу яких входять Західний берег річки Йордан, включаючи Східний Єрусалим, і Сектор Гази, ні самого факту окупації.
Поняття «апартеїд» спочатку виникло в контексті ситуації в ПАР, але сьогодні воно стало універсальним терміном міжнародного права. Заборона крайніх форм інституційної дискримінації та гноблення, що, власне, під цим і розуміється, перетворився в один з базових принципів. У Міжнародній конвенції про припинення злочину апартеїду і покарання за нього 1973 року і в Римському статуті Міжнародного кримінального суду апартеїд кваліфікується як злочин проти людяності та визначається як сукупність трьох основних елементів:
Поняття «расова дискримінація» сьогодні трактується як відноситься не тільки до представників певної раси, а й стосовно дискримінації за ознакою родового, національного чи етнічного походження, як це визначається в Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Human Rights Watch керується саме останнім, широким, тлумаченням.
Злочин переслідування визначається в Римському статуті та міжнародному звичаєвому праві як серйозне позбавлення основних прав в рамках дискримінації за ознакою приналежності до будь-якої расової або етнічної групи або спільності.
Нами встановлено, що на окупованих територіях присутні всі елементи цих злочинів, причому це відбувається в рамках єдиної політики ізраїльського уряду. Ця політика полягає в тому, щоб зберегти панування ізраїльтян-євреїв над палестинцями на всій території країни та на окупованих територіях. В останньому випадку на таку політику накладаються систематичне пригнічення і нелюдські дії щодо палестинців котрі там живуть.
Ґрунтуючись на багаторічному моніторингу ситуації з правами людини, на вивченні конкретних кейсів та на обробці документів державного планування, офіційних заяв та інших джерел, Human Rights Watch порівняла політику і практику щодо палестинців на окупованих територіях і в самому Ізраїлі з політикою і практикою щодо єврейського населення в тих же районах. У липні 2020 року ми направляли ізраїльській владі лист з пропозицією надати їхнє бачення ситуації, проте досі відповіді не отримали.
І в самому Ізраїлі, і на окупованих територіях влада прагне в першу чергу забезпечувати землею єврейську громаду, заганяючи більшість палестинців в місця компактного проживання з високою щільністю населення. Введена політика нейтралізації, як це офіційно називається, демографічної «загрози» з боку палестинців. Наприклад, в Єрусалимі, державний план розвитку міста, включаючи його західну та окуповану східну частини, виходить з необхідності «впевненого збереження єврейської більшості» і навіть перевищує бажані демографічні пропорції.
У прагненні зберегти своє панівне становище ізраїльська влада систематично дискримінує палестинців.
Інституційна дискримінація палестинців включає закони, що дозволяють сотням невеликих єврейських муніципалітетів фактично відсікати палестинців від місцевої громади, а також бюджети, в яких на палестинські школи виділяється лише мала частина коштів в порівнянні з фінансуванням шкіл, де навчаються діти ізраїльтян-євреїв.
Що стосується окупованих територій, то інтенсивність репресій, включаючи введення драконівської військової адміністрації для палестинців при забезпеченні проживаючим окремо на тій же території ізраїльтянам-євреям всього обсягу прав по зразковому цивільному кодексу Ізраїлю, досягає рівня «систематичного пригноблення» як однієї з ознак апартеїду.
З боку влади Ізраїлю мав місце цілий ряд порушень прав палестинців. Багато з цих порушень на окупованих територіях належать до серйозних посягань на основоположні права і «нелюдським діям», які також є однією з ознак апартеїду, а саме: килимові обмеження свободи пересування в формі закриття кордонів сектору Газа і введення пропускного режиму; конфіскація понад третини земель на Західному березі, що супроводжувалася примусовим виселенням тисяч палестинців; відмова сотням тисяч палестинців та їхніх родичів в житлових правах; призупинення базових громадянських прав для мільйонів палестинців.
Багато з порушень, що лежать в основі цих злочинів, не можуть бути виправдані інтересами безпеки. До них відносяться, зокрема, практично повна заборона на видачу палестинцям дозволів на будівництво та знесення тисяч будинків під приводом відсутності такого дозволу.
В інших випадках інтересами безпеки прикриваються демографічні цілі, як в ситуації з фактичним замороженням ізраїльською владою реєстрації жителів на окупованих територіях. Останнє майже повністю блокує возз'єднання сімей палестинців що там живуть та позбавляє жителів сектора Газа можливості потрапити на Західний берег. Навіть якщо безпека дійсно так чи інакше лежить в основі тих чи інших рішень, це не виправдовує апартеїд та переслідування, як не могло б виправдати застосування катувань або надлишкової сили, зазначає Human Rights Watch.
Заяви та дії влади Ізраїлю в останні роки, включаючи прийняття у 2018 році конституційного закону, який проголошує Ізраїль «національною державою єврейського народу», і зростаючий корпус законодавчих актів, все більшою мірою ставлять у привілейоване становище єврейських поселенців на Західному березі та не поширюються на палестинців котрі там живуть, а також масована експансія поселень і інфраструктури, що зв'язує їх з Ізраїлем, не залишають сумнівів у намірі зберегти панування ізраїльтян-євреїв. В майбутньому хтось із лідерів Ізраїлю, можливо, досягне з палестинцями певної домовленості, в рамках якої дискримінаційна система буде демонтована, але сьогоднішня реальність саме така.
Влада Ізраїлю повинна демонтувати всі механізми пригнічення та дискримінації, які ставлять ізраїльтян-євреїв в привілейоване становище стосовно палестинців, в тому числі в частині свободи пересування, доступу до землі та ресурсів, води, електрики та інших послуг, а також в питаннях видачі дозволів на будівництво.
Окремі держави повинні порушувати таке провадження в рамках своїх національних судових систем на основі принципу універсальної юрисдикції та вводити у відношенні посадових осіб, відповідальних за вчинення цих злочинів, індивідуальні санкції, що включають заборону на в'їзд та заморожування активів.
Висновок про вчинення Ізраїлем злочинів проти людяності повинен підштовхнути міжнародну спільноту до переоцінки відносин з Ізраїлем та Палестиною й до прийняття підходу, який базувався б на правах людини та відповідальності, а не обмежувався б буксуючим «мирним процесом». Необхідне створення в рамках ООН комісії з розслідування систематичної дискримінації та гноблення в Ізраїлі та Палестині й призначити спецпосланця по злочину апартеїду та злочину переслідування, мандат якого передбачав би мобілізацію дій міжнародної спільноти в інтересах припинення таких злочинів у всьому світі.
Держави повинні пов'язати продаж Ізраїлю зброї та надання йому військової допомоги та допомоги в області безпеки з прийняттям владою конкретних і перевірених заходів з припинення вчинення цих злочинів. Необхідно перевіряти угоди, механізми співпраці та всі види торгівлі та контактів з Ізраїлем на предмет їх прямого вкладу в вчинення таких злочинів, пом'якшувати негативні наслідки для прав людини, а у випадках, де таке пом'якшення неможливо, припиняти діяльність і фінансування, щодо яких буде встановлено, що вони сприяють вчиненню цих тяжких злочинів.