Подружжя чекає миру в нашій державі, а потім планує народжувати козаків – морських піхотинців.
Олена та Руслан – морські піхотинці. Зустрілося майбутнє подружжя на фронті, коли в країні другий рік йшла війна.
Історію кохання розповідають на сторінці штабу ООС у ФБ.
Попри молодий вік, Олена нещодавно справила маленький ювілей – 5 років з того моменту, як одягла погони… Батько Олени – військовий, тому до лав ЗСУ дівчина вступила без вагань як тільки отримала диплом магістра з економіки.
- Йшла в армію за покликом душі і жодного разу про це не пошкодувала. З родом військ, де б хотіла проходити службу, визначилась ще майже 7 років тому, коли у військовій частині, де служив батько, розташувалися морські піхотинці, які вийшли з Криму.
На цей час Олена обіймає посаду командира машини польового зв’язку одного з підрозділів окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.
В її обов’язки входить налагодження зв’язку між постами в районі проведення ООС та несення цілодобового чергування. Але зупинятися на ланці сержантського складу дівчина не хоче, вже зараз Олена навчається на психолога, щоб, можливо, надалі просуватися по службі.
- Я працюю у виключно чоловічому колективі. Для хлопців я сестра і подруга, але крім цього я хочу більше і змістовніше розуміти своїх хлопців й допомагати їм виносити складнощі військової служби в ООС.
З майбутнім чоловіком Олена познайомилась при не зовсім романтичних обставинах:
- Під час першої ротації взимку я працювала на кухні помічником кухаря. Не мені було купа одягу, тому ні про яку красу мова не йшла.
До мене підійшов такий кремезний, здоровий хлопчина, познайомитися. Вже тоді він чимось зачепив моє серце. Почали спілкуватися, він виявився цікавим співрозмовником та хорошою людиною по життю. Потім я захворіла – Руслан носив мені в кімнату різні смаколики та фрукти. Своєю турботою він завоював моє серце назавжди…
Руслан – офіцер ЗСУ. В силу деяких обставин ми не можемо сказати, чим він займається в армії. Чоловік розповідає, що перша зустріч з майбутньою дружиною стала для нього коханням з першого погляду:
- Пропозицію Олені я зробив, коли вирвався у Львів із закордонного відрядження. Влаштував романтичний вечір та подарував обручку. Здається, вона вже чекала цього, – з посмішкою пригадує Руслан.
Чоловік розповідає, що для нього, як захисника України, дуже важливо, що дружина знаходиться поряд з ним, хоч і на війні.
- Так я відчуваю, що попри те, що ми на фронті, вона в безпеці тут, неподалік від мене. І мені спокійніше від цього на душі. Впевнений у хлопцях, з якими вона тут служить, що не образять її, а навпаки в потрібний момент, коли я знаходжусь далеко, допоможуть і захистять.
Зараз подружжя служить на різних позиціях. Зустрічаються тільки коли чоловік приїжджає в службових справах в підрозділ, де проходить службу Олена, або коли на двох випадає вихідний. Обидва чекають, коди у країні закінчиться війна, щоб продовжити рід.
- Ми чекаємо миру в нашій державі, а потім будемо народжувати козаків – морських піхотинців. В нас буде два сини, а назвемо їх на честь дідів, – ділиться планами на майбутнє Олена.