Як Інна Рафальська фейкових адвокатів наплодила.
Спроби встановити контроль над судовою владою непоодинокі – вони відбувалися з моменту набуття Україною Незалежності. Президенти розуміли цінність третьої гілки влади й намагалися в будь-який спосіб зробити її «кишеньковою». Мабуть, найбільше спроб було зроблено за часів президента-втікача Віктора Януковича. Втім, і його послідовник Петро Порошенко створив своїми реформами такий хаос в системі правосуддя, що в цій каламутній воді захотіли зловити рибу навіть пройдисвіти. Якщо не прямим впливом на ухвалення рішень на вищому рівні, то окремими важелями – такими, якими в судовій системі є, наприклад, адвокатура.
Будь-яка сторона, що бере участь в судовому процесі зацікавлена, щоб її інтереси представляли кваліфіковані адвокати, чий фах підтверджений адвокатським посвідченням. Наявність такого – вимога законодавства. Але, як виявилося, не усі українські адвокати мають справжні посвідчення. Частина з них – підробка. Отже, ця стаття про те, хто і як побудував схему видачі фейкових посвідчень.
Інна Рафальська
Саме ця особа протягом 2016-2019 років активно видавала незаконні свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Ціна питання - близько 30 тис. грн.
Три роки знадобилося судам, щоб нарешті у 2020 році визнати: «Рафальська І.В. присвоїла повноваження голови Ради адвокатів м. Києва». Про це йдеться в Постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 8 жовтня 2020 року. Отже, суд визнав законним рішення конференції адвокатів м. Києва, ухвалене в жовтні 2016 року, про висловлення Рафальській недовіри. Тому можна вважати, що усі свідоцтва, підписані Рафальською після цього, – звичайна підробка.
Однак все ж маємо дослідити, як могло статися так, що Інні Рафальській вдалося створити велику мережу псевдоадвокатів? Тим більше, що їм видавалися не справжні свідоцтва, а фактично папірці без найменшого натяку на будь-який захист, передбачений рішенням Ради адвокатів України: ні голограм, ні мікротексту. Просто печатка і підпис Рафальської. Детальніше про це можна прочитати в розслідуванні Еспресо.
Водночас інші ЗМІ повідомляли, що своїми діями Інна Рафальська «чинила перешкоди роботі органів адвокатського самоврядування та завдала репутаційної шкоди адвокатурі». І це насправді так, адже деякі жертви афери до останнього не підозрювали, що вони банально не мають права надавати правову допомогу, і дізнавалися про це вже в суді.
Врешті-решт, рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області № 11-5/18 від 08 листопада 2018 року право на заняття адвокатською діяльністю Рафальської І.В. було взагалі припинено.
Насправді «жертв» афери можна зрозуміти, адже пані Рафальська достатньо прискіпливо займалася своїм іміджем. Тому й створила кілька громадських організацій, назви яких співзвучні з законними органами адвокатського самоврядування.
Простий пошук в YouControl дозволяє дізнатись про ті організації, де Рафальська є директором та/або засновницею:
Погодьтесь, список не просто переконливий і справляє потужне враження!
Особливо, коли вам відрекомендуються директором «Ради адвокатів України» (не уточнюючи й не вдаючись у подробиці, що йдеться всього лише про ГО).
Прикриваючись такою кількістю громадських організацій, Інна Рафальська не лише спробувала підмінити легітимні органи адвокатського самоврядування, а знищити їх.
У 2018 році вже справжня Рада адвокатів України ініціювала притягнення Інни Рафальської до дисциплінарної відповідальності за поширення дезінформації серед судових і правоохоронних органів. Називаючи себе головою Ради адвокатів Києва, Інна Рафальська надсилала всюди (в буквальному значенні цього слова – у Верховну Раду, в Адміністрацію президента, в різні суди) листи, у яких ставила під сумнів повноваження керівництва Національної асоціації адвокатів України і достовірність даних Єдиного реєстру адвокатів України. До речі, згодом виявилося, що у цих листах містилася неправдива інформація про те, що статус органів адвокатського самоврядування в ЄДРПОУ мали тільки РАР, яку нібито очолює Рафальська, і КДКА м. Києва. Детальніше - за посиланням.
26 квітня 2019 року до Ради адвокатів України звернувся голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилков С.В. з проханням дати правову оцінку діям Рафальської І.В., адвоката Трускавецького Р.С., адвоката Корнієнко О.П. та проханням вжити всіх можливих заходів в межах компетенції для усунення порушень прав і гарантій діяльності голови ВКДКА та членів ВКДКА.
Виявилось, що 23 квітня 2019 року о 10 год. 09 хв. у соціальній мережі Facebook, у групі «РАДА АДВОКАТІВ УКРАЇНИ», за наступним посиланням, користувач Ігор Іванов розмістив допис стосовно проєкту рішення ВКДКА про припинення або зупинення його адвокатської діяльності. Під згаданим дописом було розміщено коментарі учасників групи «РАДА АДВОКАТІВ УКРАЇНИ», зокрема: користувачка Інна Рафальська розмістила коментар: «Игорь, пора убивать»; «у вас извращенное восприятие:) Убивать законно»; користувач Роман Трускавецкий розмістив коментар: «все вірно. Потрібно винищувати пришвейду з адвокатської спільноти, як всякий бур’ян та непотріб!!!»; користувачка Ольга Корниенко розмістила коментар: «ужас в чем? Я лично вижу ужас в жажде крови своих же коллег идиотами из НААУ, возомнивших себя владычицей морскою».
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури в особі голови Вилкова Сергія Валентиновича відреагувала на погрози: до Головного управління Національної поліції у місті Києві була подана заява про вчинення кримінального правопорушення за вих. №570 від 24 квітня 2019 року. Втім, це, на жаль, не призвело до жодного результату.
Власне, як і кримінальне справа за провадженням №42016101070000148, хоч там перелік «досягнень» Інни Рафальської був значно більшим.
Зі ЗМІ відомо, що це кримінальне провадження відносно Інни Рафальської було відкрито 22 серпня 2016 року за ознаками злочинів, передбачених багатьма статтями Кримінального кодексу: ч. 2 і ч. 3 ст. 362 (несанкціоноване перехоплення або копіювання комп’ютерної інформації, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли істотної шкоди); ч. 2 ст. 191 (привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем); ч. 4 ст. 358 (використання завідомо підробленого документа); ч. 1 ст. 358 (підроблення посвідчення або іншого документа); ч. 1 ст. 364-1 (умисне, з метою одержання неправомірної вигоди зловживання повноваженнями); ч. 2 ст. 361 (незаконне втручання в роботу автоматизованих електронно-обчислювальних машин, якщо воно заподіяло істотної шкоди, або вчинено повторно, або за попередньою змовою групою осіб); ч. 2 ст. 206-2 (протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб).
Однак покровителі з орбіти правоохоронних органів, вочевидь, ті, кому вона раніше видала фейкові свідоцтва, робили все, аби «спустити цю справу на гальмах». В результаті в Реєстрі судових рішень пощастило знайти аж одну ухвалу по цьому провадженню - https://reyestr.court.gov.ua/Review/69412290.
Єдине, що ще раз вдалося зробити ЗМІ, – це наприкінці 2019 року підняти хоч якийсь розголос.
Тоді з відповіді Генпрокуратури стало відомо, що досудове розслідування стосовно колишньої голови Ради адвокатів Києва Інни Рафальської було передано новому слідчому.
"На вимогу Генеральної прокуратури 25 липня розслідування кримінального провадження доручено іншому слідчому", – було вказано в документі.