а «кіна не буде»?
Товариство, повірте нам цього разу ‒ наша гнівна опінія з приводу призначення голови Державного агентства України з питань кіно (у народі –Держкіно України) народилася відразу у момент оприлюднення міністром культури, молоді та спорту Володимиром Бородянським рішення уряду про підтримку карколомного кар'єрного стрибка «завідувачки клубом», яка віднині понесе естафету від Довженка, Параджанова, Іллєнка в українське кінематографічне грядуще. Задовго до розмови Матвія Ганапольського з політологом Віктором Тараном на «Прямому» і до сотень нищівних коментів чергової кадрової чудасії зелених прибульців.
Про пані Марину Кудерчук ніхто з нас нічого не знав. Звідки? Вона що – оскароносиця? Малювала мультик про Врунгеля з Ломом? Давала поради авторові «Атлантиди» Валентинові Васяновичу, як зазирнути в дистопійну Україну 2025 року?
Менше з тим, запорізьку багаторічну податкову інспекторку, чиновницю-еколога з видачі дозвільної документації, котру з українським кіно пов'язують нетривала каденція (десь близько року) на посаді директора міського комунального кінотеатру і випадкова участь у місцевому шоу-проєкті Zaporizhzhya International Film Festival у якості декоративного статиста-організатора, зелений ліфт випер, перепрошуємо за не вельми суголосну з культурологічною темою стилістику, на вершину державного управління.
Переломним у житті Марини Миколаївни, як і усього зеленого гурту, став 2019. Рік, коли професійний бекграунд в управлінні державою втратив будь-яке значення, і весільні фотографи, безробітні безхатьки і лизоблюди валом повалили у владу.
Пролилася квартальна благодать і на запорізьку лібертаріанку Марину Кудерчук – спільний з продюсером Павлом Сушком перегляд кінокомедії, як виявилося, теж став аргументом у кар'єрному зростанні дуже далекої від кіношної індустрії випускниці провінційного університету підприємництва з пакетом дипломів. Року вистачило харківському польовому штабісту КоЗе і майбутньому заступнику голови фракції народних, прости господи, слуг панові Сушку, щоби розгледіти в економічних, маркетологічних і юридичних задатках запорізької протеже ще й кінематографічні таланти, гідні поцінування столичним управлінським бомондом. Вже у листопаді 2019 Марина Кудерчук призначається заступницею губернатора області. Серед усього іншого, пробує сили і на аграрному поприщі, особистим прикладом демонструючи поліфонічну всеядність нового управлінського призову. У кращих традиціях пріснопам'ятного Серафима Івановича Огурцова з «Карнавальної ночі».
І ось диво, «як у кіні»: Марина Миколаївна Кудерчук ‒ голова Державного агентства України з питань кіно.
Та й те, якщо професійний блазень вважає, що може кермувати державою і, більше того, кермує, якщо Милованов в уряді не на останніх ролях, якщо хіпстер на самокаті нічтоже сумняшеся шокує німецьку U-Bahn, то що вже говорити про видну і пробивну запорожанку?!
О-о, панове, ще один аргумент на користь новоспеченої кінодіви – прізвище преЗе і область висуванки починаються з однієї букви.