Станіслав Вікентійович Косіор
Стара з косою прийшла в Україну не сама. Її запросили і всіляко сприяли збирати жахливі жнива. Одним із тих, хто їй активно допомагав і заохочував, був радянський діяч, член комуністичної партії Станіслав Вікентійович Косіор.
Протягом 6 років (1928 - 1934) Косіор очолював центральний комітет комуністичної партії України (ЦК КП(б)У). І що це були за роки!
Коли на початку 1932 року голод поступово насувався на Україну, деякі діячі політбюро КП(б)У просили зупинити процес хлібозаготівель в Україні. Косіор не тільки не прислухався до своїх «партайгеносе», але наполіг на пришвидшенні заготовки зерна. У квітні 1932 р. у листі до Й. Сталіна він цинічно зазначав: "у нас є окремі випадки та навіть окремі села голодуючі, проте всі розмови про голод на Україні треба категорично відкинути".
В доповідній записці. на ім’я Сталіна, щодо продовольчої допомоги південним районам України, він писав, що найбільше постраждала Дніпропетровська область, а з приводу незадовільної підготовки до весняної сівби цинічно заявив, що" голод не навчив ще багатьох колгоспників уму - розуму".
***
Знищення мільйонів українців не допомогло кату померти як людині.
3 травня 1938 року Станіслава Косіора, який тоді обіймав посади заступника голови Ради Народних Комісарів СРСР та голови Комісії радянського контролю при РНК СРСР, заарештували, звинуватили у приналежності до так званої «Польської військової організації» і розстріляли.
***
Реабілітований Воєнною колегією Верховного суду СРСР 14 березня 1956 року, 22 березня 1956 року Комісією партійного контролю при ЦК КПРС реабілітований також у партійному відношенні.
P. S 16 - річна донька вбивці українців, після розстрілу батька, скінчила своє життя самогубством, кинулася під поїзд...
Вирок - Кат України!