Краще сьогодні не спати...
Ага. Звісно, поцілував він її… Ні, у давніх версіях цього надпопулярного сюжету, перші записи якого датуються XII–XIII століттями, усе відбувалося інакше. І найдетальніше, за пів століття до Перро, у 30-х роках XVII століття, сюжет записав італійський граф Джамбаттіста Базіле — ще один збирач народних казок.
По-перше, король був одружений.
По-друге, виявивши дівчину, що спала в покинутому замку в лісі, він не обмежився поцілунком. Після цього ґвалтівник поспіхом поїхав, а дівчина, так і не вийшовши з коми, у належний термін розродилася двійнею — хлопчиком і дівчинкою. Діти повзали по сплячій матері, смоктали молоко й якось виживали. А потім хлопчик, утративши материнські груди, з голоду почав смоктати мамин палець, що трапився під руку, і висмоктав застряглу там прокляту занозу.
Красуня прокинулася, виявила дітей, поміркувала й приготувалася до голодної смерті в порожньому замку. Але король, який проїжджав повз, саме згадав, що минулого року доволі непогано провів час у цих хащах, і вирішив повторити захід. Виявивши дітей, він повівся як порядна людина: став навідуватися й підвозити харчі.
Та тут у справу втрутилася його дружина. Дітей вона зарізала, нагодувала батька їхнім м’ясом, а Сплячу красуню хотіла було спалити на вогнищі. Але потім усе закінчилося добре. Королева пожадничала й наказала стягнути з дівчини розшиту золотом сукню. Король, помилувавшись юною голою красунею, прив’язаною до стовпа, вирішив, що прикольніше буде відправити на вогнище стару дружину. А дітей, виявляється, врятував кухар.