Відомий російський письменник і колишній радянський шпигун Віктор Суворов, ще у 1978 році втік до Англії, опублікував аналіз розкладу сил на Далекому Сході і прогноз ймовірного розвитку подій при такому розкладі.
Суворов пише в матеріалі під заголовком «Відведення військ з Сибіру: Далекий Схід наш»:
- Закон збереження говорить, що якщо щось кудись прибуває, то воно неодмінно звідкись убуває. Зараз йдуть повідомлення про те, що до кордонів України і взагалі в європейську частину Росії перекидаються війська з Сибіру, в основному - із Забайкалля.
В совкові часи Забайкалля було напхане військами, укріпрайонами і військовими базами. Це було викликано близькістю китайського кордону і гірким досвідом, коли китайці дуже швидко переходили з категорії «братів» в категорію «вороги».
Що характерно, радянській армії протистояла НВАК, набагато гірше оснащена, і яка мала перевагу виключно в живій силі. Абсолютно все озброєння радянської армії випереджало більш ніж на покоління китайське. Проте, Совок дуже серйозно ставився до можливості конфлікту саме на цій ділянці.
Така увага була обумовлена тим, що від Байкалу і до Далекого Сходу існувала тільки одна залізниця, по якій можна перекидати військові вантажі. Пізніше була прокладена Байкало-Амурська магістраль, але вона була пущена під завісу совка і працювала не так, як планувалося, бо на її трасі залишалося безліч тимчасових споруд, які вимагали багатьох років доведення до ладу.
Власне кажучи, Китаю досить перерізати ці дві нитки залізниці і все, що східніше - само впаде в їх руки. При здоровому розумінні, переозброєння новітньою зброєю НВАК (народно-визвольної армії Китаю) повинне викликати куди більше занепокоєння з боку Росії.
Крім армії, Китай повністю змінив свою прикордонну інфраструктуру. Тепер біля кордону з РФ – наявна розгалужена мережа автомобільних і залізниць. Будь-який військовий скаже, що частина автодоріг мають яскраво виражений рокадний характер. Тобто, Китай вже має армію, оснащену краще за російську, більш численну, а прикордонні комунікації підготовлені до можливості маневреної війни.
При такому розкладі РФ просто зобов'язана мати щось адекватне зі свого боку кордону. Насправді ситуація прямо протилежна. З розвалом совка забайкальске угруповання військ було істотно урізане, і оборона цієї ділянки кордону стала носити вогнищевий і епізодичний характер при повному руйнуванні осудної логістики. Все, що залишилося, було стягнуто в кілька місць і стало вдалою мішенню для можливого вогневого ураження.
Але тепер відбуваються ще більш показові події. Навіть ці нечисленні угруповання військ виводяться в європейську частину РФ. Це можна називати як завгодно, але те, що межа відкривається, не викликає ніяких сумнівів.
Бездумне ослаблення армії коштувало Україні дуже багато чого. Тепер РФ робить рівно те ж саме на південному сході тепер уже своєї країни. На перший погляд це здається абсурдом, але найближчим розгляд ситуації дає деякі орієнтири для її розуміння.
Отже, Сибір і Далекий Схід РФ переживають масовий відтік населення за всю історію. Створюється положення популяційного вакууму, коли населення просто не може існувати автономно, а комунікації з центром фактично перекриті. Справді, поїздка навіть з Чити в Москву буде коштувати всіх заощаджень простої сім'ї, тому в центр їдуть один раз - назавжди. Ті, хто залишився, змушені пристосовуватися і користуватися тим, що є на місці.
А на місці виявляється весь товар вже китайського виробництва. Поїздки в Китай стають цілком доступними за ціною і комфортними по виконанню. Мало того, переліт до Москви з китайських аеропортів вдвічі, а то і втричі дешевше прямого з тієї ж Чити або Хабаровська!
Люди зав'язують комерційні відносини з китайцями і навіть їздять туди відпочивати, а багато хто вже купили там собі житло і відправили дітей на навчання не в Москву або Пітер, а в Китай. Зрозуміло, що при такому розкладі, дуже багато вже зараз можуть спілкуватися китайською.
І ще важливий момент. Порівняння китайської системи державної влади і російської призводить до однозначного висновку – з російською владою жити не можна. Так що люди вже асимільовані до китайського способу життя.
З іншого боку, Росія демонструє повну імпотенцію в питанні розвитку цього регіону. Фіаско «Сили Сибіру» говорить про те, що Росія вже не в силах вести ефективну торгівлю багатствами Сибіру навіть в топових позиціях. Мало того, вже зрозуміло безсилля метрополії просто щось там добувати і доводити до розуму.
Це говорить про те, що Росія вже втратила здатність ефективного господарювання та управління цим регіоном. Це - об'єктивна реальність і щось змінити вже неможливо бо грошей на це немає, а привернути інвестиції на прийнятних умовах - неможливо, бо нормальний інвестор в путінську Росію вже ніколи не піде. Але туди пішов Китай.
Причому, пішов так, як ніякий інший інвестор піти просто не зміг би. Китай взяв в концесію на 50 років гігантські за площею території, які, зокрема, перетинають згадані вище гілки ЗД. Причому, на цих територіях зупиняється дія конституції РФ.
Крім того, Китай наполіг на тому, що освоювати ці території будуть китайські підприємства і китайські громадяни, які отримують вільний і необмежений доступ до цих територій.
Будь-який студент юрфаку першого року, що вивчає курс конституційного права, чітко скаже, що мова йде про втрату суверенітету над частиною території РФ. Як ми зазначали вище, це відсікає весь Далекий Схід від Центру. Тепер ці комунікації знаходяться в руках китайців. Тобто, над частиною території суверенітет вже втрачено, а інша частина загубить його найближчим часом і населення до цього вже готове, а багато хто навіть хочуть піти в Китай.
Фактично, Китай повторює совковий фокус з Калінінградом (Кенігсбергом), який був окупований терміном на 50 років. Як відомо, союзники вивели свої війська з Німеччини ще в 90-х бо термін окупації вийшов, а Росія так і сидить на місці. Тепер Китай зробив ту ж саму подачу і навіть якщо РФ проіснує 49 років, то виставити звідти Китай вже не вийде. Але все буде простіше.
Путін, розуміючи той факт, що Росія вже просто не може утримувати Далекий Схід і більшу частину Сибіру, завтра або післязавтра все одно її втратить. Якщо це неминуче, то треба це зробити з прибутком. З урахуванням того, що офіційні концесійні платежі викликають сміх до сліз, то стає очевидним факт оплати угоди по-чорному, особисто кільком посадовим особам Росії. Зрозуміло, що беруть по чину і найжирніший куш дістався особисто Путіну.
Відзначимо, що пробні камінці з передачі островів і невеликих ділянок землі Китаю, були кинуті ще років 10 тому. Всього кілька людей обурилися цією справою, інші ж аплодували стоячи. Концесія - другий, але аж ніяк не останній крок. Наступним номером програми буде анексія Далекого Сходу.
Китайці – фахівці в застосуванні принципу «м'якої сили», а тому цілком допускають, що зовні міцний режим Путіна може звалитися в один день під впливом зовсім раптових обставин. Вони розуміють, що до влади можуть прийти люди, які оголосять всі путінські угоди зрадою і спробують повернути віддані Китаю землі.
Передбачаючи цю можливість, Китай поставив умову Путіна про демілітаризацію території, що підлягає анексії. У Путіна немає вибору. Єдине місце, куди він може піти в разі перевороту - Китай, тому він зобов'язаний виконати вимоги Пекіна.
Такім чином, і без того обезкровлене Забайкалля прямо на наших очах проходить стадію тотальної демілітаризації з повним виведенням військ Росії за тисячі кілометрів під будь-яким приводом, щоб самі військові не схаменулися або хтось не викрив Путіна у зраді. Так що Путін скоро отримає ще один всесвітній титул. До цього він мав першістю в номінації - найбільший в історії «розпилювач» бюджету, де залишив позаду як знаменитих казнокрадів, так і просто найбагатших людей.
Свої нажиті непосильною працею $ 250 млрд зробили Путіна недосяжним для всіх. Тепер же він готується стати правителем, який за винагороду злив найбільшу територію своєї країни.
Якщо площа, що пішла Китаю, виявиться більше Аляски, то Росія може пишатися своїм видатним сином. Такого різнобічного таланту історія ще не знала!
Відділ моніторингу