Це дуже важливий крок на шляху створення термоядерної енергії.
Китаю вдалося зробити важливий крок на шляху створення чистої термоядерної енергії. Термоядерний реактор Huanliu-3 (HL-3) вперше зміг створити магнітне поле – абсолютно унікальне за своєю будовою, повідомляє Popular Mechanics.
HL-3 – це термоядерний реактор, який працює під управлінням 17 лабораторій і об'єктів, що співпрацюють по всьому світу. Хоча він дозволяє Китаю увійти до групи лідерів у галузі досліджень ядерного синтезу, він не є найбільшим у світі. І це створення магнітного поля є досягненням у його власному графіку.
Разом з тим, цей реактор не здатний стабільно працювати або виробляти більше енергії, ніж витрачається на його роботу. Але HL-3 є випробувальним полігоном для нової технології.
Токамак є контейнером у формі пончика, який утримує потік перегрітої магнітної плазми і посилений масивними магнітами і кожухом, що переохолоджує. У цій плазмі відбуваються реакції, які спостерігаються в справжніх зірках.
Ядра атомів зливаються разом і виділяють величезну кількість енергії. Але насправді це відбувається тільки в теорії. Вченим відомо, що подібне відбувається всередині зірок, але нічого подібного поки що не вдалося відтворити всередині машини на Землі.
Що для HL-3 означає створення власного магнітного поля? Насправді це величезна віха у створенні термоядерних реакторів, оскільки саме магнітне поле стримує перегріту плазму, що генерує термоядерний синтез. Плазма досягає температури в мільйон градусів, тому не може вступити в контакт із будь-яким іншим матеріалом. Або вона миттєво охолоне і пошкодить або зруйнує частину, до якої торкається. Тобто магнітне поле – єдине, що дозволяє HL-3 стримувати плазму та підтримувати її температуру на рівні, необхідному для вироблення енергії.
Але існує низка конструктивних проблем з тим, як термоядерні реактори генерують магнітні поля. Надзвичайно величезні електромагніти, які використовуються у цих машинах, є ключем до конструкції токамаків і постійно перебувають у стадії розробки. Але вони створюють гарячі точки, які переривають плазму. Можливо, це відбувається тому, що вони дискретно встановлені через певні проміжки навколо оболонки токамака, або тому, що вони створені людьми з матеріалів, які зустрічаються на Землі.
У космосі нічого подібного не відбувається, тому це ще одна перешкода, яку необхідно подолати дослідникам.