«Доброчесність» із присмаком бенкету: члени ВРП потрапили під приціл журналістів.
20 серпня 2026 року, коли Київ задихався від диму після дев’ятигодинного російського обстрілу, що забрав життя 17 людей, члени Вищої ради правосуддя в робочий час влаштували бенкет у елітному київському ресторані «Mario Ristorante Italiano» на вулиці Павла Скоропадського.
Замість того, щоби відпрацьовувати свої захмарні зарплати (у серпні 2026 року середня нарахована зарплатня була найбільшою у Вищій раді правосуддя – 545 тис. грн на одного працівника), у ресторані посеред робочого дня заливали очі голова ВРП Григорій Усик, члени ВРП Тетяна Спірідонова, Оксана Кваша, Віталій Махінчук, Юлія Бокова, Тетяна Бондаренко та Олена Ковбій.
На п’янку також прибули колишні члени ВРП, повноваження яких скінчились у серпні 2026 року, Микола Мороз і професійний «громадський активіст» Роман Маселко, які уславились тим, що тривалий час рятувати від покарання полтавську суддю-шахрайку Гольник. Бенкет був влаштований ексчленом ВРП Дмитром Лук’яновим з нагоди завершення його чотирирічних повноважень.
Прагнучи отримати бодай якесь логічне пояснення цьому виклику суспільній моралі, редакція «Судово-юридичної газети» направила офіційні запити на інформацію до Вищої ради правосуддя та до Етичної ради. Але отримала лише відписки.
Тоді журналісти «Судово-юридичної газети» відправились безпосередньо у лігво суддівської доброчесності – Вищу раду правосуддя, де натрапили на порожні кабінети, телефони без відповіді та ігнорування незручних запитань.
Як усе відбувалося й чому члени Вищої ради правосуддя уникали телевізійних камер розповідається в програмі «Під прицілом».
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»