Бажаючі, охочі, рішучі: хто справді допоможе Україні?
З легкої руки українських політичних коментаторів і медіа єдину коаліцію, що створюється на підтримку України у новому форматі (coalition of the willing), назвали по-різному у перекладі українською мовою, аж у трьох варіантах: бажаючі, охочі, рішучі.
Парадоксально, але це навіть ближче до істини, адже три групи там чітко прослідковуються вже зараз.
Насправді, це відображає ситуацію, що склалася: розуміння, що треба робити і неготовність та розбіжності у рішучості піти на сміливі, важкі, але безальтернативні кроки.
Не важливо, як ви назвете коаліцію. Головне, щоби вона була готова у рамках колективної самооборони вступити негайно у війну на боці України проти агресора, а потім – примусила його до миру.
Тобто, без участі військ, включно з повітряним, морським, наземним, компонентом, обміну розвідданими та повного економічного ембарго й примусу до капітуляції – всі ці «гарантії безпеки» насправді не гарантії, а продовження лінії на допомогу Україні, хоча й масштабовану.
Звісно – це вже прогрес. Але в такій динаміці переходу бажання в рішучість можна й не встигнути виграти й захистити себе, включившись максимально в протидію агресору вже зараз, хоча потенціал для цього очевидно є.