Блок Петра Порошенка, оприлюднивши свій текст коаліційної угоди, розкрив карти.
Стає зрозуміло, кому з великих бізнесменів можуть бути вигідні оприлюднені в документі законодавчі ініціативи, і чому формування коаліції йде так складно.
... У ніч парламентських виборів в штабі «Опозиційного блоку», що розмістився в дорогому готелі, до журналістів вийшов Сергій Льовочкін.
Він намагався стримувати емоції, не висловлюючи ні радості, ні печалі.
Розумно і вдало розклавши лобістські ресурси відразу по декільком політичним проектам, йому вдалося гарантовано уникнути поразки ще до відкриття кабінок для голосування. Однак і повної перемоги не вийшло.
«Як вам результат Радикальної партії Ляшка?» - запитали журналісти.
Льовочкін не відповів, але жестами показав, що тролінг пройшов вдало.
Якщо за часів Віктора Ющенко основні баталії за доступ до прийняття державних рішень йшли між групами Ріната Ахметова та Ігоря Коломойського, то тепер головними противниками глави Дніпропетровської ОДА виступаєспайка Фірташ – Льовочкін, яка розгубила вплив після Майдану.
Її лобістські ресурси, крім «Опозиційного блоку", закладені в Радикальній партії і за допомогою партії УДАР - в пропрезидентському блоці. Петру Порошенкові в травні довелося літати до Відня на переговори з Дмитром Фірташем, щоб домовитися про гарантії співпраці з партією Кличка.
Хоча офіційно цього не було. Як би там не було насправді, враховуючи непоганий результат «Опозиційного блоку», Льовочкін показав, що залишається у великій грі, навіть незважаючи на власне перебування в парламентській опозиції.
А от Ігор Коломойський сильно ризикував. Рейтинги умовно лояльних до нього сил – «Народного фронту» і «Самопомочі» - за кілька днів до виборів не обіцяли нічого хорошого. Проте, результат перевершив всі очікування.
Навіть провал «Свободи» виявився йому на руку. Навесні націоналісти посварилися з Коломойським, після чого виникла історія з мобілізацією глави Держкомзему.
Потім «свободівці» зіграли на руку Порошенкові проти Яценюка, допомагаючи розпустити Верховну раду. У підсумку форсована і добре оплачена кампанія «Самопомочі» знищила «Свободу» в її вотчині - Галичині.
Перемога «Народного фронту» за партійними списками і перемога Блоку Петра Порошенка за загальною кількістю мандатів ознаменували нічийний результат в цій заочній битві лобістських можливостей Коломойського і Фірташа. Відповідно, це загострило процес формування коаліції.
Ключовою проблемою в переговорах стало збереження балансу інтересів серед силовиків - збереження Арсена Авакова на посаді голови МВС як противага Віталію Яремі на посаді Генпрокурора та Валентину Наливайченку в СБУ.
Крім того, запропонована президентом коаліційна угода схожа на гамівну сорочку для лідера НФ. Разом з тим, озвучений там пакет реформ стосується інтересів великого бізнесу. Яким чином і кого?
(Сергій Льовочкін. Фото УП)
Формат коаліції
Нинішня ситуація є програшною насамперед для Порошенка. Ініціювавши закон про особливий статус територій в зоні АТО, він втратив частину електорату. Зараз він не може собі дозволити втратити залишки підтримки населення, домовляючись в парламенті, наприклад, з «Опозиційним блоком».
Цим вміло користується «Народний фронт». Чисто арифметично Порошенко може створити коаліцію з колишніми «регіоналами», а ось ідеологічно - тільки з демократичними силами.
Наскільки ці сили демократичні - ще питання. «Народний фронт» заграє і з Коломойським, і з Ахметовим. Судячи з дій уряду, просувається лінія на «віджим» бізнесу Фірташа на користь Коломойського.
Відчувається, що «Народний фронт» зайняв безпрограшну позицію. У Арсенія Яценюка і його впливових колег Миколи Мартиненка та Андрія Іванчука друга за чисельністю фракція в парламенті.
Це значить, що Порошенко прийде до них домовлятися. Президент робить останню спробу натиснути на Яценюка через громадські гасла «так неправильно», але той виразно дає зрозуміти, що на поступки йти не збирається.
Взагалі, проект коаліційної угоди - це спроба компенсувати ганьбу, з якою пов'язана необхідність погодитися з вимогами партійців Яценюка.
Це зовсім не означає, що в НФ сидять нехороші люди, а в БПП - лише хороші. Просто йде торгівля за «хлібні» позиції. Якби не надмірні амбіції Яценюка, президент поставив би на потрібні позиції своїх людей.
Можна допустити, що союз «Народного фронту» і «Самопомочі» висунув Порошенкові ультиматум, на який той погодиться в будь-якому разі.
Як мінімум, на якийсь час, а через півроку можна буде створити коаліцію з екс-«регіоналами». До того часу «фронтовики» можуть наробити чимало помилок, на фоні яких поплічники Януковича будуть виглядати не так вже й зловісно.
Зараз для створення стійкої коаліції немає іншого варіанту, окрім союзу БПП, «Народного фронту» і орієнтованої на НФ «Самопомочі».
Цей формат влаштовує Коломойського. Для нейтралізації впливу його лобістських ресурсів Льовочкіну і Фірташу необхідно розширити коаліцію, включивши в неї Радикальну партію і фракції самовисуванців.
Пропонуючи в тексті коаліційної угоди створення ради коаліції, президент хоче отримати контроль над прийняттям рішень в ній.
За задумом Банкової, контроль над радою має стати гирею на ногах прем'єр-міністра. Залежність Кабміну від цього органу прописана вельми жорстко і конкретно, що ніяк не може влаштувати «Народний фронт».
НФ пропонує приймати рішення в коаліції простою більшістю голосів від кількості депутатів зі складу коаліції. При цьому функції ради коаліції в запропонованому Яценюком тексті взагалі не прописані.
Рада коаліції - це далеко не єдиний компенсатор, закладений в коаліційну угоду в інтересах Порошенка. Стратегічні питання реформ повинні вирішуватися на рівні Національної ради реформ.
Іншими словами, законодавчі ініціативи коаліції повинні проходити через Банкову і отримувати там добро. Оскільки в країні парламентсько-президентський устрій, обурення «Народного фронту» виглядає цілком логічним.
Порошенко може ветувати прийняті Верховною радою законопроекти, але в деяких резонансних випадках цим він ставитиме себе під публічний удар. Тихе кулуарне ветування законодавчих ініціатив на стадії їх підготовки Банковій більш вигідне.
«Народний фронт» навряд чи погодиться на таку постановку питання. Позиції Яценюка міцні, і віддавати президенту важелі впливу взагалі ні до чого.
(Дмитро Фірташ. Фото i.ua)
Регулятори
Текст коаліційної угоди, представленої Блоком Петра Порошенка, включає пропозицію про створення незалежних від Кабміну регуляторів, склад яких формуватиме президент. Зокрема, пропонується протягом шести місяців створити Національну комісію з питань транспорту.
В Україні вже існує Національна комісія регулювання електроенергетики - орган, контроль над яким критично важливий для енергобізнесу Рината Ахметова.
Комісія ж з питань транспорту встановлюватиме тарифи на залізничні перевезення. Як відомо, найбільшим вантажовідправником в Україні є також Ахметов.
Іншими словами, Банкова намагається вивести повноваження встановлення тарифів з-під впливу очолюваного Яценюком Кабміну.
В Кабміні це коментують так.
«Уряд дивився крізь пальці на те, як президент розпустив дві комісії з регулювання тарифів - НКРЕ та НКРКУ - і замість них створив одну структуру з електроенергетики і комуналки. Керівництво не хотіло конфлікту, хоча цілком очевидно, що за Конституцією Петро Олексійович не мав такого права. Рішення є нелегітимним», - сказав співрозмовник видання «Економічна правда» в апараті уряду.
Таким чином, Порошенко в рамках парламентсько-президентської республіки, де-факто пробує працювати за моделлю президентської республіки.
Приймаючи спірні з юридичної точки зору рішення, але не зустрічаючи опору з боку Кабміну, він перерозподіляє владні повноваження в ручному режимі.
(Рінат Ахметов. Фото korrespondent.net)
Надра
Навесні Кабмін підняв ставку для гірників за користування надрами з фіксованої ставки 3,64 грн. за видобуту тонну руди до 5% від вартості товарної продукції.
У липні 2014 Верховна Рада з подачі Кабміну підвищила плату ще раз - до 8%. При цьому постраждали інтереси великих виробників залізної руди: Ріната Ахметова, Вадима Новінського і Костянтина Жеваго.
Водночас уряд пішов на поступки Коломойському. Він зменшив рівень підвищення плати при видобутку нафти від початкових планів. По суті, це підтвердило давні чутки про непогані стосунки Яценюка і Коломойського.
Як відомо, голова Дніпропетровський ОДА досі не заплатив дивіденди з контрольованої ним «Укрнафти» і продовжує продавати нафту компанії на більш ніж непрозорих аукціонах за зниженими цінами.
Крім того, рішенням уряду, нібито на користь держави, були вилучені ільменітові ГЗК Фірташа. Тепер їх контролює Коломойський.
Не можна сказати, що прем'єр погано контактує з Ахметовим. Навпаки, підвищення ренти для донецького олігарха могло бути куди більшим.
Крім того, Ахметов фігурує в схемах поставки електроенергії до Криму (через «Укрінтеренерго», контрольоване другом Яценюка Андрієм Іванчуком) і в зону АТО. Ці поставки приносять Україні збитки, але від цього не припиняються.
При створенні коаліції Банкова намагається відігратися хоча б по газу і пропонує вести протилежну політику щодо надрокористування.
АП демонструє, що вона домовилася про співпрацю з приватними здобувачами нафти і газу. В останні місяці вони з усіх сил намагаються не допустити подальшого зростання податкового навантаження на свої підприємства.
Починаючи з 2015 року, БПП пропонує знизити для приватних компаній плату за користування надрами при видобутку газу до 30%. Також вона намагається ввести диференційовану систему ставок за користування надрами при видобутку вуглеводнів з виснажених родовищ - ще один шанс заощадити.
Видобутком вуглеводнів у великих обсягах в Україні займаються Рінат Ахметов, Віктор Пінчук, Микола Злочевський, Вадим Новінський та Ігор Коломойський. Не виключено, що Банкова спробує закласти ту ж філософію і в питання ставок надрокористування при видобуванні руди і нафти.
(Ігор Коломойський. Фото radiosvoboda.org)
Енергетика
Структури ДТЕК щосили просувають тезу про підвищення тарифів для населення. Вони влаштовують шквал подібних публікацій.
Ахметову повинні сподобатися пункти про лібералізацію електроенергетичного ринку, шляхом переходу від моделі єдиного покупця до моделі прямих договорів між постачальниками і споживачами, перехід до стимулюючого тарифоутворення при передачі та постачанні електроенергії в 2015 році.
Ці пункти виписані в дусі ідей, що відстоюються компанією ДТЕК, хоча спочатку подавалися як виконання Україною європейських директив.
Документ також передбачає лібералізацію газового ринку країни. Найбільшим приватним гравцем цього сектора - через контроль більшості облгазів - є Фірташ. У нього немає сильного впливу на владу, тому йому вигідна лібералізація для зменшення ступеня впливу держави.
Запропонована лібералізація вугільного ринку, запровадження біржової форми торгів вугіллям, перехід на прямі договори продажу і ліквідація ДП «Вугілля» - потужний удар по інтересах «вугільних королів», до яких серед інших зараховують Олександра Єфремова та Юрія Іванющенка.
Правда, це реалізація ідей, з якими по ринку давно ходили представники ДТЕК. Виходить, що БПП лобіює інтереси донецького олігарха.
Приватизація всіх шахт - ще одна поступка Ахметову, чий холдинг ДТЕК управляє держшахтами через концесію. Прибуткові та перспективні підприємства можуть раз і назавжди піти в приватні руки, а баласт осяде на плечах держави, яка продовжить виплачувати мільярдні дотації.
Враховуючи відсутність конкурентів на цьому ринку, приватизація шахт Ахметова навряд чи особливо турбує, так як ціна питання навряд чи виявиться високою.
Звільнення
Президентський проект пропонує закріпити в новій редакції Трудового кодексу можливість швидко оптимізувати штат на підприємствах, залежно від економічної та ринкової кон'єктур без згоди профспілок.
Це подарунок всім великим бізнесменам, особливо зайнятим в металургії, хімічній та вугільній промисловості, наприклад, Ахметову, Фірташу, де питання необхідності скорочення штату вельми болюче вже багато років.
При Януковичі часткову перемогу великий бізнес здобув через прийняття нового Трудового кодексу. Він давав більше влади великим роботодавцям. З одного боку, БПП запропонував ще раз схилити чашу терезів на користь олігархів. З іншого - в умовах кризи бізнес повинен мати право скорочувати працівників.
(Юрій Іванющенко. Фото УП)
Порти і залізниця
Президент пропонує прийняти закон про залізничний транспорт, який створить конкурентний ринок перевізників і забезпечить рівний доступ усіх суб'єктів господарювання до об'єктів інфраструктури. Поки немає законопроекту, судити про цю ініціативу важко. У чому ж тут може бути інтерес олігархату?
Наприклад, не маючи можливості впливати на менеджмент «Укрзалізниці», Ахметов може підтримати педалювання лібералізації ринку, де у нього непогані стартові позиції в вигляді найбільшого приватного вантажного оператора «Лемтранс».
А ось що стосується портів, то ініціатива Банкової напрочуд прогресивна. Коаліційна угода пропонує зупинити передачу морських портів в довгострокову концесію. Натомість гавані підуть на приватизацію.
Цікаво, що компанія Ахметова «Портінвест» вже більше року цілком успішно відстоює необхідність роботи інвесторів в портах на умовах концесії.
До кінця 2014 року Мінінфраструктури планує оголосити конкурс з концесії в порту «Південний», Одеська область.
Там заявлені проекти агрохолдингу «Укрлендфармінг», «Ол Сідз», «Мрія» та холдингу «Портінвест». Ці компанії ведуть між собою приховану піар-війну, однак незалежно від її результату держава опиниться в програші.
Приватизація - правильний крок, тому що концесія та довгострокова оренда, яку лобіює інша група бізнесів, є прихованими формами приватизації. Для держави вони означають втрату операційного контролю над портом, але не приносять реального прибутку.
Після закінчення терміну концесії уряду або повернуть зношені потужності, чи концесіонер доб'ється права викупити потужності за безцінь.
Якщо йти шляхом приватизації до кінця, то логіка БПП наступна: прописати прозорі умови і залучити великий іноземний капітал, щоб зібрати максимум грошей до бюджету. Тоді олігархам виграти відкритий конкурс буде важче і дорожче, ніж отримати об'єкт в концесію.
Однак прозорої приватизації може і не бути. Потенційний прем'єр від БПП Володимир Гройсман вже заявив, що не виключає застосування механізму концесії портів, якщо гравці та фахівці визнають це необхідним.
Таким чином, швидше за все, БПП натякає, що великому бізнесу можна звернутися до «потрібних людей», щоб ті «порішали питання». В принципі, ніхто не здивувався. Від Петра Порошенка нічого іншого й не чекали.
(Петро Порошенко. Фото vetogate.com)
За матеріалами epravda.com.ua