Свобода тільки тоді чогось варта, коли вона завойована кров'ю.
Зовсім недавно ще Україна (радянська) була потужною промисловою країною з величезним інженерним і науковим потенціалом.
Ми добре знаємо якою страшною ціною створювалося це багатство — через розкуркулення, зубожіння, голодомор. І як легко весь цей народний скарб було розтягнуто на шматки, розпиляно, продано на металобрухт новими господарями, які під прапором свободи і демократії набивали собі кишені для безтурботного життя на Заході.
Авіаційні, ракетні, суднобудівні заводи; машинобудування, радіотехніка, виробництво мікросхем - усе пішло з молотка. Країна позбулася незліченних військових арсеналів, значної частини авіації та систем ППО, було віддано росії або знищено стратегічні бомбардувальники, вивезено за борги ядерну зброю.
І тут прийшли орки. І виявилося, що свобода тільки тоді чогось варта, коли вона завойована кров'ю.
Виявилося, що допомога Заходу не безмежна, що Америка може відійти вбік, а слабких навіть господь (Папа Римський) не захистить.
У нас немає іншого вибору, окрім як стати сильними, відродити промисловість і перестати сподіватися на будь-кого, окрім своєї голови, своїх рук і своєї армії.