«Юридичний залізний купол» для обраних: поки ТЦК ловить людей, влада створює нову касту.
Шлях для державної антиукраїнської політики - аналізуємо законопроєкт №14228 зі спеціального координатора з питань запобігання та протидії антисемітизму.
Ви віддаєте останні гривні на дрони, поки ваших синів і чоловіків пакують у мікроавтобуси посеред вулиць, ігноруючи базові конституційні права, а тим часом держава тихо, але впевнено будує «юридичний залізний купол» для обраних. Влада й надалі створює касту недоторканних, чиї права та спокій захищені жорсткими кримінальними статтями й окремими державними координаторами. Тим часом права 80% населення — титульної нації — залишаються лише красивою декларацією. Ми стали свідками системної, холодної антиукраїнської політики. І найстрашніше те, що ця політика маскується під європейські цінності та прикривається дуже зручним терміном — «боротьбою з антисемітизмом».
Спочатку протягнули нерівність у захисті національностей: 14 квітня 2026 року Президент підписав Закон № 2037-IX (на основі законопроєкту № 5110 від 16.02.2021). Цей закон прямо вносить зміни до статті 161 Кримінального кодексу України, запроваджуючи до 8 років в’язниці за «прояви антисемітизму».
Тепер Кабінет Міністрів України подав до Верховної Ради законопроєкт № 14228, а слідом з’явилася і його альтернатива № 14228-1, одним із ключових ініціаторів якої виступив Максим Бужанський. Суть цих документів шокує своїм цинізмом на тлі воєнної реальності.
Уряд пропонує запровадити посаду спеціального координатора з питань запобігання та протидії антисемітизму. Звучить як громадське навантаження? Аж ніяк. Законопроєкт передбачає створення повноцінного центрального органу виконавчої влади. За наші з вами податки буде створено вертикаль, яка матиме повноваження моніторити дотримання законодавства, співпрацювати з органами влади та поліцією, проводити експертизи й диктувати державну політику.
У країні, де єврейська спільнота почувається максимально безпечно, де її представники контролюють ключові фінансові, медійні та політичні потоки і де народ під час війни обрав Президентом етнічного єврея, влада вирішує, що найбільша загроза — це міфічний антисемітизм, який потребує власного міністерства.
Із цього я роблю висновок: Бужанський — явний ворог України, який діє на дуже небезпечному національному рівні деукраїнізації. Усі його закони — державна зрада інтересів українського народу від першої до останньої літери. Цей законопроєкт — не про захист від нетерпимості, а радше про системне привчання українців до їхнього другорядного статусу у власній державі. Це класична політика виховання «вивченої безпорадності». Українцям щодня, методично й жорстко вбивають у голову одну думку: захист вашої української ідентичності, ваших прав та вашої гідності — це питання глибоко другорядне.
Але коли ви вимагаєте справедливості — держава мовчить. Чи є в нас урядовий координатор із розслідування мільярдних крадіжок на закупівлях Міноборони? Немає. Чи є центральний орган, який захищає українського фермера, чиє вкрадене зерно розвантажують у порту Порт Хайфи? Немає. Проте варто вам лише вказати на корупційні схеми еліти, яка прикривається своїм походженням, як на вас миттєво нацькують новоствореного спецкоординатора.
Що ще вам пояснювати, дорогі українці? Скільки ви ще будете це терпіти?
Я пропоную три стовпи національного самозбереження.
Якщо держава вводить у кримінальне поле та виконавчу гілку влади захист окремих меншин зі спецкоординаторами, вона зобов’язана симетрично захистити титульну націю. Якщо ми не закріпимо ці поняття в Кримінальному кодексі України, антиукраїнська політика під маскою толерантності знищить нас ізсередини.
Вимагаємо негайного введення до ККУ таких статей:
1. УКРАЇНОНЕНАВИСНИЦТВО
Активні дії, публічні заклики або системна інформаційна діяльність, спрямована на приниження гідності, демонізацію та моральне знищення українців як нації. Ті, хто публічно зневажає українські цінності, сидячи в тилу або в телеефірах, мають отримувати кримінальні терміни, а не фінансування з бюджету.
2. АНТИУКРАЇНІЗМ
Свідома діяльність, що руйнує державу зсередини, підриває її обороноздатність та саботує життєзабезпечення нації під час війни. Коли топчиновники та олігархи розкрадають кошти на лікування поранених або закупівлю зброї — це рафінований антиукраїнізм, спрямований на фізичне знищення здатності нації до опору. Відповідальність за це має бути безальтернативною — тюрма без права на заставу.
3. УКРАЇНОФОБІЯ
Упередженість, дискримінація та витіснення українського елементу з державної політики, культури та економіки. Створення штучних бар’єрів для українського бізнесу руками каральних органів на користь транснаціональних корпорацій чи місцевих олігархічних кланів — це економічна українофобія. Держава, яка нищить свого виробника, є ворожою до власного народу.
Висновок
Законопроєкт № 14228 в умовах повної відсутності покарання за антиукраїнізм — це не інтеграція в ЄС. Це акт капітуляції перед внутрішнім окупантом — корумпованою номенклатурою.
Це відвертий плювок в обличчя суспільству. Замість того щоб створити жорсткий і дієвий механізм, який би бив по руках мародерів на державних закупівлях, або інституцію, що захищала б чесного підприємця від щоденного тиску силовиків, еліта створює цілого «координатора» для захисту себе від незручних питань. Це абсолютний маркер того, наскільки система відірвалася від реальності й як панічно вона боїться відповідальності перед власним народом.
Час зламати цей кривий дзеркальний лабіринт. Україна повинна стати державою, де захист українця є абсолютною, непохитною і кримінально захищеною цінністю, а не «другорядним питанням», яке губиться на тлі турботи про міфічні фобії еліт.