Нічний інцидент, що пішов не за сценарієм
23:15, Поділ. На паркувальному майданчику поліцейські разом із джентльменами тягнуть чоловіка до «буса». У бідолахи вже навіть не було сил чинити опір. Під оком бачу гематому, футболка від потилиці до рукава розірвана. І все це супроводжується добірною лайкою з боку джентльменів.
Підходжу. Моя машина заблокована «бусиком» з увімкненою аварійною сигналізацією. Далі почався якийсь сюр.
Питаю, хто власник машини. Поламалися?
Відповідь просто повеселила. Цитую:
— Ждите, вы что, не видите, мы с ТЦК?
Кажу:
— Та бачу. По запаху відчув.
Стоять, дивляться. Прошу поліцейського прибрати машину, бо не можу виїхати. Каже, щоб почекав.
Поруч — заплакана жінка. Просить допомогти. Посадив її в машину, заспокоїв, дав води.
«Бусика» ніхто не прибирає. З Божою допомогою — пів сантиметра зліва і три сантиметри справа — виїхав.
Аж раптом, чомусь прямо на виїзді з парковки, моя машина зовсім випадково «заглохла» і перестала заводитися.
Хвилин через п'ять патрульний автомобіль на проблискових маячках попереду, «Тойота» позаду з викраденим чоловіком — зупиняються. Проїхати не можуть.
Підбігає поліцейський:
— Бігом прибери машину!
Питаю:
— Ти сліпий чи неуважний?
Показую знак аварійної зупинки, «аварійка» увімкнена, капот відкритий.
Каже, цитую:
— Що ти мені «чешеш»? Хочеш сказати, що в тебе поламався новий позашляховик?
Кажу:
— Саме так.
Почав погрожувати, що зараз викличе евакуатор. Кажу:
— Викликай. Він усе одно в провулок перед паркувальним майданчиком не заїде.
Каже мені:
— Ти зараз дограєшся, що поїдеш з нами разом із машиною.
Кажу:
— А що це за спілкування таке?
— Яке?
— Хамовите.
Каже:
— А де це написано, що я так не можу спілкуватися?
Пояснив, що відповідно до наказу МВС № 1179 від 09.11.2016 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських» поліцейський, відповідно до розділу II, зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України, не порушувати прав людини, проявляти повагу до честі й гідності кожної особи. Поліцейському заборонено терпимо ставитися до будь-якого насильства чи жорстокого поводження з людиною.
Кажу:
— Зайчики, відкрили планшет і читаємо.
Стоять, читають. Бачу, як оптимізм зникає з облич.
Каже:
— Де ви це знайшли?
Посміхнувся.
Нагадав їм, що відповідно до розділу III поліцейський не має права обмежувати свободу людини, крім випадків і в порядку, визначених законом.
Поліцейський зобов'язаний пояснити затриманій особі зрозумілою для неї мовою підстави затримання та її права, надати можливість із моменту затримання захищати себе особисто, користуватися правовою допомогою захисника, а також повідомити про факт затримання третю особу, яку має обрати затриманий.
Дивлюся — настрій у поліцейських трохи змінився. Один кудись пішов телефонувати, інший стоїть біля «бусика».
Крім того, пояснив, що те, що вони роблять, незаконно.
Каже мені:
— Чому це незаконно? Відповідно до статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» я можу перевірити документи будь-кого.
Кажу, що не зовсім так. Перевірка документів — це превентивний захід, передбачений статтею 31 цього ж Закону. А в пункті 2 цієї статті сказано, що під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини їх застосування, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Тож не можна просто перевірити документи.
Питаю:
— Що з того, що я перерахував, ви виконали стосовно цього цивільного?
Каже:
— Та то ТЦКшники його «паконули», ми просто супроводжуємо.
Питаю:
— А що нам говорить стаття 17 Конституції?
Каже:
— Та знаю.
Кажу:
— А стаття 19 Конституції що говорить?
«Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Дивлюся — поліцейський занервував.
Питаю:
— Ну ти розумієш, що вас примушують порушувати закон?
Каже:
— Та всі ми це розуміємо, але якщо не будемо цього робити, опинимося на фронті.
Порадив йому прочитати статті 1–12 профільного Закону, щоб ніхто не міг ним маніпулювати.
Каже мені:
— Та я все розумію, але керівник УП має спільний бізнес із джентльменами. Одного разу дізнавач із райвідділу відмовився виконувати злочинний наказ — за добу був звільнений і під конвоєм доставлений до Житомира в навчальний центр ЗСУ.
Кажу:
— А вимоги постанови КМУ № 1456 виконали?
Кажуть:
— Ні, просто їздимо збираємо ухилянтів.
Потім пояснив йому, хто такі ухилянти.
Підійшов напарник. Вони хвилин 15 сперечалися між собою. Потім до мене підійшли джентльмени й запропонували угоду: вони просто випишуть чоловікові повістку на завтра і поїдуть.
Усі погодилися.
Так і зробили.
Чоловік поїхав додому, а в мене дивним чином машина завелася. Мабуть, щось з електронікою. Доїхав додому. Завтра поїду на СТО.
Я радий, що вони мене чують.
Якщо вам цей допис був корисним і сподобався, поставте, будь ласка, вподобайку, прокоментуйте та поширте.
Мені буде дуже приємно!
І пам'ятайте: ЗАКОН ОДИН ДЛЯ ВСІХ!
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»