Африку заведено сприймати через призму колонізації європейськими країнами.
Процес деколонізації у 2-й половині ХХ століття призвів до появи десятків незалежних держав, самостійних від зовнішнього впливу. Принаймні офіційно. Насправді і сьогодні «Чорний континент» є ареною колоніальної боротьби між геополітичними суперниками з різних куточків земної кулі.
У листопаді 2019 року Росія, Китай та Південна Африканська Республіка планують проводити свої перші спільні військово-морські навчання у водах біля Кейптауну (ПАР), що вважається ознакою спроби нового переділу сфер впливу на континенті. Таку інформацію нещодавно оприлюднило британське видання «The Times». Згідно заяви офіційного представника місцевих військових, південно-африканський флот, що базується в сусідньому місті Саймон, буде проводити навчання з акцентом на «морську економіку, взаємодію та зміну відносин між військовослужбовцями-учасницями».
На початку жовтня американські журналісти виявили прибуття групи російських найманців та військової техніки до африканської країни Мозамбік. За даними газети «The Times» мова йде про групу з 200 військових з російської приватної військової компанії (ПВК) Вагнера, які прибули щоб допомогти уряду африканської країни боротися з джихадистами. Разом з бойовиками виявлено три ударні вертольоти, які приземлилися в двох містах країни, Муеда і Накала. Незвичні гості мають забезпечити навчальну та бойову підтримку в провінції Кабо-Дельгадо на кордоні з Танзанією. Саме в цьому регіоні минулі два роки відбувались жорстокі бої з ісламістами. Останні спалили кілька населених пунктів та знищили сотні цивільних. Варто зауважити, у 2015 році між Росією і Мозамбіком були укладені угоди про військово-технічне співробітництво. Також, згідно домовленостям між Москвою і Мапуту (столиця Мозамбіку) «Роснафта» братиме участь у розвідці і розробці великих родовищ природного газу на прибережному шельфі в тій самій провінції Кабу-Делгаду. Відтепер російські компанії матимуть змогу займатись видобутком різноманітних природних копалин на території країни.
У березні цього року британське видання «The Telegraph» опублікувало інформацію щодо присутності на півночі Лівії 300 російських найманців з ПВК Вагнера «на замовлення» командувача Лівійської національної армією Халіфа Хафтара. Росіяни розмістились у місті Бенгазі. Інформатор видання в британському уряді заявив, що співробітники ПВК «майже взаємозамінні з ГРУ. Вони намагаються убезпечити порти Тобрук і Дерна для російського флоту», а також планують «контролювати потік нафти в південну Європу». Згодом представник Лівійської національної армії, генерал-майор Ахмед аль-Місмарі спростував цю інформацію. Як звичайно, «їх там немає».
Тут варто дещо детальніше зупинитись і пояснити щодо такого явища як «ПВК Вагнера» або «група Вагнера». Це неофіційна військова організація, яка не входить в регулярні збройні сили Росії і не має юридичного статусу на її території. Основний кістяк організації – колишні військовослужбовці ЗС РФ. Найманці, за численними свідченнями, тренуються на військовій базі біля хутора Молькіно в Краснодарському краї, безпосередньо поряд з 10-ю окремої бригадою спецназу ГРУ Міноборони РФ (в/ч 51532). За даними російських ЗМІ одним із джерел фінансування проекту є секретні статті витрат Міноборони РФ, а також бізнесмена Євгена Пригожина, наближеного до президента Росії Володимира Путіна. Неофіційно його знають як «кухар Путіна». За даними видання РБК, Євген Пригожин брав участь в декількох тендерах на забезпечення утримання бази групи Вагнера. Офіційно Кремль відкидає будь-які зв’язки з групою Вагнера. Однак, на практиці, ці найманці «випадково» з’являються у різноманітних військових конфліктах, де зачеплені інтереси Російської Федерації. Від Венесуели до Сирії та Донбасу.
10 жовтня в Демократичній Республіці Конго розбився Ан-72. Офіційно в момент катастрофи на борту було четверо пасажирів і чотири члени екіпажу, в тому числі двоє росіян. У російських ЗМІ та деяких телеграм-каналах з’явилася новина про те, що в катастрофі міг загинути бізнесмен Євген Пригожин. Як виявилося згодом, ця інформація була фейковою.
Загалом, на сьогоднішній день російські військові, радники та чиновники присутні на території понад десятка африканських країн. Серед них Мозамбік, Лівія, Зімбабве, Північний та Південній Судан, Мадагаскар, Ангола, Камерун, Чад, Гвінея, Демократична Республіка Конго та Центрально-Африканська республіка. Саме в останній країні за невідомих обставинах були вбиті російські журналісти Орхан Джемаль, Олександр Расторгуєв та Кирило Радченко, які знімали для Центру управління розслідуваннями (проект, фінансувався опальним російським олігархом Михайлом Ходорковським) фільм про діяльність російських найманців з «приватної військової компанії Вагнера». Через рік аналітична група Ходорковського «Центр Досьє» опублікувала докладну підсумкову доповідь за результатами власного розслідування обставин цього злочину. На думку доповідачів до вбивства були причетні російські військові найманці. Метою дій в Африці, як визначено в документах, є протидія впливу США і колишніх метрополій – Великобританії і Франції, а також стримування «прозахідних повстань». Як бачимо ПВК Вагнера не дуже вітають поглиблену увагу до своєї діяльності.
«Центр Досьє» також вказує на відчутне втручання росіян у вибори на Мадагаскарі та підтримку президента Судана Омара аль-Башира під час нещодавніх заворушень опозиції весною 2019 року. Тоді зміна влади у країні значно вдарила по інтересах Російської Федерації, яка намагається взяти під контроль нафтові родовища Судану. У пресі лунала інформація про присутність бойовиків «Вагнера» під час сутичок з демонстрантами.
Традиції військового втручання Москви у справи африканського континенту коріннями сягають часів Холодної війни. Радянський Союз радо допомагав різноманітним «визвольним рухам» та лояльним Кремлю урядам, постачаючи їм велику кількість військової техніки радянського виробництва, радників та, іноді, і окремі військові контингенти.
Однак, Кремль не єдиний, хто бачить геополітичний інтерес на віддаленому материку. У спробах поширити свій вплив на «чорний континент» російська військова машина поступово вступає у неминуче протистояння Китайською Народною Республікою – іншим потужним світовим гравцем, який давно проводить політику «колонізації» Африки. У своєму прагненні просунути Pax China як альтернативу Pax Americana Китай досяг неабияких успіхів. На сьогоднішній день офіційний Пекін є найбільшим інвестором на континенті.
Спеціально для «Останнього Бастіону»