Крім того, до складу конкурсного комітету при обласній державній адміністрації із визначення пасажирських перевізників у статусі секретаря комітету також тривалий час включається формально працівник (інженер) ТОВ «Полтаватранс» – гр. Бутко Сергій Сергійович.
Законодавством на робочий орган покладаються істотні функції, зокрема функції з підготовки матеріалів щодо умов конкурсу, аналізу одержаних від претендентів пропозицій та їх оцінки, укладання договорів з переможцями конкурсів. Не менш істотна місія в процесі визначення перевізника й у членів конкурсного комітету. Тому очевидним є те, що як від членів конкурсного комітету, так і від робочого органу вимагається в першу чергу об’єктивність та неупередженість.
Як наслідок, навіть на законодавчому рівні запроваджено певні гарантії. Зокрема, не можуть виконувати функції робочого органу підприємства (організації), які надають послуги з перевезень, проводять діяльність на ринку транспортних послуг, пов’язану з наданням послуг з перевезень, представляють інтереси окремих автомобільних перевізників. До складу конкурсного комітету не можуть входити представники суб’єктів господарювання – автомобільних перевізників, які є перевізниками-претендентами або які провадять діяльність на ринку перевезень пасажирів, а також представляють інтереси окремих автомобільних перевізників.
Чимало в кого, з числа осіб, задіяних на Полтавщині в галузі автобусних пасажирських перевезень, викликає здивування, м’яко кажучи, фактично безальтернативне постійне залученням чиновниками до конкурсного процесу в статусі робочого органу саме ТОВ «Полтаватранс», а також виконання функцій секретаря комітету гр. Бутком Сергієм Сергійовичем. І для того подиву є підстави.
Зокрема справа в тому, що гр. Бутко Сергій Сергійович не лише інженер ТОВ «Полтаватранс», а й одночасно директор двох інших підприємств із співзвучними назвами, а саме: Товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ) «Полтаваавтотранс», яке до реорганізації іменувалось ВАТ «Полтаваавтотранс», а також підприємства ТОВ «Полтаваавтотранс».
ВАТ «Полтаваавтотранс», а зараз ТДВ «Полтаваавтотранс», підприємство, яке до недавнього часу на Полтавщині було власником комплексів громадських будівель і споруд автовокзалів (автостанцій) та яке надавало перевізникам та громадянам послуги автостанції. Із кінця липня 2017 року в результаті певних юридичних та бухгалтерських операцій громадські будівлі і споруди, зокрема в м. Полтаві, перейшли у власність ТОВ «Полтаваавтотранс» (директор гр. Бутко Сергій Сергійович), створеного шляхом виділу із ТДВ «Полтаваавтотранс», а останнє продовжує надавати перевізникам області, в тому числі й за договорами доручення, послуги автостанції.
Але це ще не все. Справа в тому, що найбільша частка розміром 87% в статутному капіталі як ТДВ «Полтаваавтотрранс», так і ТОВ «Полтаваавтотранс» належить славнозвісному ТОВ «Полтаватранс» (робочий орган), де, нагадаємо, гр. Бутко Сергій Сергійович вважається звичайним штатним інженером. І це при тому, що третя частина в статутному капіталі ТДВ «Полтаваавтотранс» належить його матері – гр. Бутко Марії Іванівні.
Після наведеного вище вже й недивно, що ТОВ «Полтаватранс» (робочий орган) до недавнього часу було зареєстровано в с. Верхоли Полтавського району, за адресою садиби, яка до осені 2018 року на праві власності належала все тій же Бутко Марії Іванівні – матері секретаря конкурсного комітету та співвласнику робочого органу та підприємств-автостанцій.
Вищою мірою нахабства є те, що робочий орган ТОВ «Полтаватранс» за ланцюгом є фактичним кінцевим власником автомобільного пасажирського перевізника – ТОВ «Гадяцьке автотранспортне підприємство №15337», код 03118251. Частка розміром 88% в статутному капіталі вказаного перевізника належить власнику громадських будівель і споруд автовокзалів (автостанцій) – ТОВ «Полтаваавтотранс», а власником частки розміром 87% в статутному капіталі останнього є славнозвісний робочий орган ТОВ «Полтаватранс». Також близько 7% в статутному капіталі перевізника ТОВ «Гадяцьке автотранспортне підприємство №15337» належить Бутко Марії Іванівні – матері секретаря конкурсного комітету.
Чи знали про наведене вище обласні чиновники, які давали і продовжують давати зелене світло родині Бутків? Окремі з них не лише знали, але й задіяні у цій схемі, «годуються» від неї. Зав’язані з нею весь транспортний департамент від Марчишинця до інтеженера Саули. Всі отримують «чорну зарплату» від Бутка С.С. Для посилення важливості та підтримки там же «годуються» і голова обласної профспілки автотранспорту і дорожнього господарства Первак, і голова незаконної і неоформленої так званої асоціації перевізників Бондар. А для того, щоб було спокійним життя в організаціях, що належить сім’ї Бутка С.С., за деякими даними, керівництву обласної адміністрації систематично «заносяться» щорічно від 2 до 3 млн. грн.
Чи є в описаній вище «роботі» порушення закону, то питання, відповідь на яке мають дати правоохоронні органи. Для нас же є очевидним інше, а саме: в конкурсах, які організовуються та проводяться за участю такого робочого органу, такого секретаря конкурсного комітету, звичайному пересічному перевізнику поза розумним сумнівом не можна розраховувати на об’єктивність, неупередженість та законність.
Геннадій Сікалов