Полтавець Сергій Петрович Федченко тривалий час працював інженером з меліорації у Середній Азії і Казахстані. Отже, він фахівець своєї справи. А нині приніс до редакції свої розрахунки з приводу Північно-Кримського каналу.
-Я як меліоратор добре уявляю, що таке дніпровська вода для такого регіону як Крим. Свого часу освоєння півострова, де до 1954 року було заселеним фактично лише південне узбережжя, якраз і почалося зі спорудженням Північно-Кримського каналу.
Я не зараховую себе до великих математиків, але ось які вийшли підрахунки…
Це 4931506 кубометрів в день! 205 410 кубометрів за годину, 57 кубометрів у секунду! Якщо уявити, що потужна автомобільна цистерна може взяти 20 кубометрів води, то для перевезення такої кількості щоденно знадобилося б майже 250 тисяч «водовозок»! 250 000! Що це означає? Це означає, що через такий міст щосекунди (!) має проїздити три 20-кубові «водовозки»! Три! Щосекунди! На практиці це мало б виглядати так: через міст безперервно протягом доби з дистанцією один метр і зі швидкістю не менше 80 км/годину рухається колона в три ряди, яка має розтягтися на кілька тисяч кілометрів. Для цього треба спорудити спеціальну автостраду від Керчі до Волгограда, адже таку кількість води можна взяти лише з Волги. Це без урахування того, що машини мають витратити певний час, аби цю воду злити чи розвезти по точках. Більше того -- поруч треба спорудити ще одну таку автостраду, аби по ній так само в три ряди зі швидкістю 80 км/год ці 85 тисяч «водовозок» могли б повернутися назад! Не важко підрахувати, скільки могла б коштувати така вода для Криму!
Така вода буде в кілька разів дорожчою за газ, яким нині користуються кримчани!
Якщо ж уявити, що таку кількість води мали б перевозити поїздами, то це мала б бути двоколійна лінія, де від того ж Волгограда состави ішли б без жодної зупинки виключно з водою.