або про дикі танці на граблях
Дискусії щодо небезпеки коронавірусу і за загостренням пристрастей, і за неможливістю когось схилити на свій бік нагадують політичні баталії щодо ідіотизму прихильників Зеленського – вони так само безплідні. Якщо людині #какаяразніца, то це навіки.
Є й особливість, принаймні, у поведінці нашого близького оточення. Тут щодо Зе немає двох думок – ніхто з рідні, близьких і друзів до третього коліна ніколи не мав жодних сумнівів щодо нездатності блазня кермувати державою у непевні часи перемін і війни зі зведеним братом. Дискусія здебільшого заторкує допустимі межі насильницьких і не настільки форм повалення влади недолугостей. Сперечаємося, хто мав більшу рацію – Федина чи Звіробій?
З пандемією важче. У нашому стані однодумців сформувалася фракція записних оптимістів, котрим подолати «китайця», що два пальці. Об шипи CОVID-19.
Хвалимося, бо й ми таким грішили. Усіх поголовно прапорщиків вважали товстопузими дармоїдами, оскільки уявити когось ворогом у ближньому зарубіжжі здавалося неможливим, а спробу парубка з молодої рідні відкосити від армії щиро вітали, як вияв раннього житейського прагматизму. Хоч від войовничого совкового маразму нас надійно захищали внутрішні запаси буржуазного націоналізму і набутої антирадянщини, вступати до НАТО в осяжному майбутньому не планували. У райських кущах розніжено ворушилося суспільство вгодованих пацифістів – який, у біса, АКМ з підствольним гранатометом?!
Хреститися почали, коли грім вдарив. Раптом затребуваними виявилися свої вояки, а розмір пуза у прапорщика – не вартою уваги інтендантською деталлю. Москаль постав у всій, підзабутій трохи хижій красі тамбовського товариша-вовка під овечою машкарою. Можна скільки завгодно заламувати руки у пароксизмі братерської любові і до отупіння декламувати усі 16 пушкінських «Пісень західних слов'ян», але доведеться колись усвідомити, що і договір про вічну україно-російську дружбу, і будапештський меморандум, підписані кремлівською нежиттю, посутньо нічим не відрізняються від рулону туалетного паперу.
Себто, загальний аларм дуже швидко переформатовує світогляди. І війна, і пандемія оперують голими фактами, наші про них викривлені уявлення нічого не варті. Тут причина демонструє непохитний зв'язок з наслідком, тут медицина не має нічого спільного з настоянкою глоду, як засобом від усього на світі з плоскостопістю включно. Тут виведення коронавірусу з організму шляхом відеотрансляції молитви про єдність учнів Христових є маразматичним вивихом. Тут так – якщо завважив за краще плюнути на карантин, то й скаржитися на нестачу кисню в легенях будеш відьмі і некроманту Жанні Шулаковій та циганці з вісімнадцятирічним стажем практикуючого мага Рубіні Цибульській з програми «Слідство ведуть екстрасенси» на СТБ.
Тут – фронт останнього бою розуму з глупством. Останнього – для обмеженої, сподіваємося, частини співвітчизників.
Але чи нас більше? Ми, оці, у більшості котрих доводиться сумніватися, прекрасно розуміємо, що карантин не лікує COVID-19, що ніякі обмеження конституційних прав аж до заварювання вхідних дверей до будинку за методом туркменбаші не розірвуть ланцюг вірусної мутації, що доведеться вклякнути усім разом і тупо чекати на рятівну вакцину.
Звісно, кожен леліє надію, що в оприлюдненій вченими розкладці «80% на 20%» таки втовпиться у бажану меншість і його омине клятий SARSr-CoV. Так, шанси втовпитися до 20 відсотків людства з активованим імунітетом є у кожного – тут на боці поведених оптимістів теорія ймовірності, та шанси експонентно збільшуються, коли дотримуватися елементарних вимог. І що найголовніше, з'являється перспектива убезпечитися від найгіршого – попадання до приблизно 10 відсотків з отих 80, яким уберегтися, на думку вірусологів, не вдасться.
То що, панове, саморобними масками закидаємо китайця? Бо на дорогах, від грипу, туберкульозу і голоду щороку гине незрівнянно більше наших братів і сестер. Повіримо, що підступний піндосець підкинув недосмаженого кажана якомусь вуханцю з метою обвалити планово-соціалістичну економіку Китайської Народної Республіки і остаточно вивершити долар над юанем? Бо їхні глобальні розбірки є лише слабесеньким відгомоном протистояння місцевих титанів – Привата з Коломойським.
То нас лякають новинами з Італії, Іспанії і США? Де вже відкрилися філіали пекла?
Можна відмахнутися від «маніпуляцій транснаціональних фармацевтичних компаній» цифрами зараження, одужання, летальних наслідків – змова масонського світового закулісся! Але за офіційними даними за три тижні березня в італійській провінції Бергамо загальна смертність зросла в 5,5 разів. За добу 8 квітня в США від коронавірусу загинули 1 970 людей. На Миколаївщині все спокійно? Ну-ну.
Не про те мова – чи захворіє кожен з нас і коли, чи цього разу китайський кажан пролетить мимо. Головне, щоб в отой момент, коли зустрічі з кажаном уникнути не вдасться, десь недалеко від вас був здоровий і екіпірований лікар-професіонал, вільний апарат штучної вентиляції легень з відповідним фаршем, лікарняне ліжко, у гіршому випадку виставлене у шкільному спортзалі.
Довго вагалися над оцим абзацом – залишати чи видалити? Бо генпрокураторка Венедіктова з її церберською налаштованістю покусати кожного, хто на світ дивиться не крізь зелені окуляри, кваліфікує наші букви як підставу для звинувачення у спробі лляти воду на млин Порошенка. Зрештою, зупинилися на радикальному варіанті, бо ми з нашим віком і так у групі ризику. Тому відчайдушно пускаємося берега:
- настільки треба бути траченим коронавірусом, щоби канцелярського пацюка, начальника скріпок і принтерних картриджів, за живих Пристайка і Кулеби послати на перемовини до тимчасово повіреної у справах США в Україні Крістіни Квін? Для «обговорення питань прийняття антиколомойського законодавства, боротьби з коронавірусом і припинення війни на Донбасі»?!
- де приЗе'указ про звільнення з посади правої руки, корупціонера і Денисового брата Андрія Єрмака? А якщо не указ, то доступне для розуміння, осудне пояснення змісту плівок Гео?
- де пояснення Зе появи 16 тисяч поправок до антиколомойського закону від президентської турбофракції «козачків народу»? З ким ти, бубочко – з МВФом чи ІВКом?
- наскільки адекватним є блазень перед відеокамерою, котрий радить обсервованому народові перебирати старі лижі на балконі, сором'язливо не згадуючи про долю отриманих Україною 250 тисяч тестів з гучно обіцяних 10 мільйонів і 10 мільйонів точно ймовірних безробітних?
- чи варто перекладати відповідальність за порятунок економіки від безробіття, спаду і безладу на профспілки, навіть якщо останні і належать до безсмертної категорії разом з церквою і мафією*?
*Офіс Зе може не поділяти думки автора, але відповідати доведеться.
Атож, кличемо усіх під дах здорового глузду. Певні, що наш контингент не треба умовляти на сепарацію мух з котлетами: диванні викривачі світової змови, діти лейтенанта Кашпіровського, астрологи з прогнозами чергового кінця у водах Сатурна, фейкометальники і ні на що путнє не здатна Зе'влада – це мухи; Всесвітня організація охорони здоров'я, уряди десятків країн, які, усвідомлюючи соціальні наслідки, вимушеними карантинами знищують свої економіки, Організація Об'єднаних Націй, вчені і наукові інституції, які ніколи не поставлять на карту своє реноме, божевільні асигнування на подолання форс-мажору, елементарна відповідальність кожного притомного громадянина – інше. На нього – наша надія. Сплаваємо до Гідропарку наввипередки з поліцією під кінець літа. Можливо, раніше.
О-о, надійшло на вайбер і тістечко з вишенькою: «… До всіх будуть приходити лікарі з поліцейськими. Відмовляйтесь від будь-яких тестів на вірус! Це ваше право – відмовитися. Це – не тест, а зараження! Це – програма скорочення населення планети до одного мільярда…».
Будьмо здорові. І залиште, нарешті, граблі у спокої.
Польський фантаст Станіслав Лем у топовому романі «Повернення з зірок» свого героя Халя Берга повернув на Землю з експедиції до сузір'я Фомальгаута через дев'ять, здається, років. Оскільки спрацював відомий знавцям фантастики і Ейнштейна ефект неоднакового плину часу на об'єктах, що рухаються з різною швидкістю відносно рубіжних трьохсот тисяч км за секунду, на Землі мигнули 127 років. Абсолютно, до ворожості чуже астронавтові суспільство. Читача-десятикласника вразила фраза: «Ще танцюють, — подумав я (Халь Брег – авт.). — Добре хоч це».
Ціпенійте, панове, ціпенійте. Бо у кінці травня, чи коли там планує Шмигаль оголосити вікторію, танці на тих же граблях можуть і направду вразити дикістю.