Стерильні рукавички у хірургічній практиці вперше почав використовувати лікар, аби приховати свою згубну пристрасть до морфію.
Це був хірург Вільям Холстед, який працював у новому госпіталі імені Джона Гопкінса в Балтіморі. Про цього одіозного лікаря ходили легенди. Він походив із заможної родини, студентом був ледарем і не виявляв особливого інтересу до навчання. Однак наприкінці курсу інтерес до медицини все ж прокинувся, тож Вільям поїхав стажуватися до Європи до вже великого німецького хірурга Теодора Більрота (одного з основоположників сучасної абдомінальної хірургії). А по поверненні молодий спеціаліст узявся творити дива.
У 1881 році він урятував рідну сестру, яка втратила багато крові під час пологів — Холстед увів їй шприцом свою кров (тоді про переливання під час операції ніхто й не думав). Потім дуже допоміг своїй матері, видаливши їй жовчні камені — це була перша в Америці холедохотомія — операція розтину жовчного протоку.
Через чотири роки Холстед дізнався про відкриття місцевої анестезії розчином кокаїну і почав експериментувати на собі разом із групою однокурсників. Усі вони потрапили в залежність і загинули, крім Холстеда. Щоб звільнитися від залежності, він вирушив із другом у плавання на яхті, сподіваючись там пережити «ломку». Але ледь не вбив свого товариша, намагаючись вибити в нього «аварійну» дозу кокаїну, яку той за домовленістю сховав. Такий спосіб не допоміг. Вільям повернувся і лікувався від залежності, на рік залишивши медичну практику. Коли повернувся, колеги дуже боялися, що лікар-наркоман знову візьметься за кокаїн, тому довго не призначали його головним лікарем.
У госпіталі на операціях Холстеду асистувала медсестра Кароліна. Якось після операції вона помітила, що шефа пробирає сильний тремтіння. Він швидко вийшов, зачинився у себе в кабінеті, а потім повернувся умиротворений. Нескладно було здогадатися чому. Відмовившись від кокаїну, хірург перейшов на морфій. Щодня він колов собі по 180 міліграмів. Кароліна не видала його.
Вільям Холстед із шкіри пнувся, аби обманути опікунів. У 1890 році він провів одразу дві перші у світовій практиці операції: видалив уражену раком молочну залозу та впорався з паховою грижею, яка до того вважалася невиліковною. Керівництво вирішило, що наркоман на таке не здатен, і призначило його головним хірургом.
Але тут виникла інша несподіванка. У Кароліни розвинувся контактний дерматит. Це означало, що для асистування доведеться брати іншу медсестру. Ризик бути викритим — майже 100 %.
Проблема полягала в тому, що шкіра Кароліни дуже сильно реагувала на антисептичну рідину, якою хірурги та медсестри мили руки і замочували інструменти. Тоді Холстед замовив для своєї медсестри гумові рукавички. У таких на той час уже працювали гінекологи й проктологи, але нікому не спадало на думку використовувати їх у операційній. Відтоді медсестра подавала інструменти в рукавичках. Справа пішла так добре, що за пів року вони зіграли весілля.
Спостерігаючи за цим досвідом, колеги з хірургічного відділення сказали: «Якщо соус годиться для гуски, то підійде і для гусака», — і теж стали берегти свої руки, працюючи в рукавичках.
Вільям Холстед продовжував свою роботу хірургом і водночас боротьбу зі своєю залежністю. Минуло 10 років, і ціною неймовірних зусиль він зміг знизити дозу морфію майже вдвічі, а ще через 10 років перестав уживати його зовсім. Щоправда, викурював по 50 сигарет на день.
У 1922 році Холстед переніс ту саму операцію, що й його мати. Але ослаблений наркотиками організм цього не витримав. Кароліна дуже сумувала за чоловіком. Через 11 тижнів після його похорону вона померла від застуди.
У цієї історії є продовження. Опосередковано Холстед вплинув і на те, що хірурги почали оперувати в масках, знизивши ризик зараження під час операції.