Три дні без бронювання і загадкова смерть: справа анестезіолога Сисонюка.
У Вінниці помер 43-річний дитячий анестезіолог Дмитро Сисонюк із Рівного. Понад 20 років він працював у Рівненській обласній дитячій лікарні, останніми роками — у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених. 27 липня лікаря мобілізували, а вже ввечері 1 серпня його доправили з надзвичайно тяжкими травмами з території військового навчального центру у Вінницькій області.
За даними поліції, Сисонюк випав із вікна туалету на п’ятому поверсі будівлі навчального центру.
Травм він зазнав у навчальному центрі на території військового полігону, після чого його доправили на лікування до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону у Вінниці. Там лікар і помер 5 серпня.
Не менш заплутаною виявилася історія його мобілізації. Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) спочатку повідомив журналістам, що до 24 липня Сисонюк мав бронювання як працівник критично важливого підприємства, але потім лікарня втратила цей статус, а разом із ним припинило діяти й бронювання її працівників.
«На момент призову на військову службу під час мобілізації громадянин Сисонюк не мав статусу заброньованого», — йшлося у відповіді ТЦК.
Однак 21 серпня лікарня надала «Громадському» докладніше пояснення, з якого випливає дещо інша картина. Після зміни урядових правил медзаклад мав повторно підтвердити відповідність критеріям критично важливого підприємства. 21 липня лікарня подала документи до Рівненської обласної військової адміністрації, а вже 24 липня ОВА своїм наказом підтвердила її критично важливий статус. Після цього працівників почали повторно бронювати через «Дію».
Проблема виникла саме в цей перехідний період. Розгляд заявок на повторне бронювання міг тривати до 72 годин, тоді як попередня бронь уже не діяла. Упродовж цих кількох днів Сисонюка зупинила група оповіщення разом із поліцейським офіцером громади та доправила до ТЦК. До 27 липня повторне бронювання оформили всім працівникам лікарні, крім Сисонюка, — на той момент його вже встигли мобілізувати.
На момент призову лікар не мав чинного бронювання в реєстрі. Того самого дня Сисонюк пройшов військово-лікарську комісію при четвертому відділі Рівненського районного ТЦК.
Згідно з оприлюдненою відповіддю відомства, його визнали придатним до служби у військових частинах забезпечення, військових навчальних закладах і навчальних центрах, медичних та логістичних підрозділах, а також підрозділах зв’язку й охорони. У документі зазначено й номер довідки ВЛК — №2026-0727-1142-5686-0.
Після цього лікаря офіційно направили для подальшого проходження служби до Української військово-медичної академії в Києві.
Однак уже 1 серпня він чомусь перебував у навчальному центрі у Вінницькій області. Оприлюднені відповіді ТЦК та інших відомств поки не пояснюють, коли, чому і на якому етапі замість академії Сисонюк опинився там. Дати направлення до Києва я не знайшов.
О 21:07 1 серпня поліція отримала повідомлення про госпіталізацію 43-річного військовослужбовця з території військового полігону. Правоохоронці встановили, що травм він зазнав унаслідок падіння з вікна туалету на п’ятому поверсі.
За даними поліції, після падіння Сисонюк ще перебував при свідомості та розповів правоохоронцям, що перед цим «не було боротьби чи стороннього впливу».
Передсмертної записки не виявили. 5 серпня лікар помер.
Поліція відкрила кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 КК України — умисне вбивство — з приміткою «нещасний випадок».
Така кваліфікація сама по собі не означає, що слідство вже дійшло висновку про вбивство: обставини смерті продовжують встановлювати.
«Свідків допитано. Слідчі очікують на висновок судово-медичної експертизи», — повідомила представниця поліції Вінницької області Заріна Маєвська.
Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи підтвердило, що тіло Сисонюка надійшло на дослідження, але відмовилося розкривати результати розтину без дозволу слідчого, оскільки кримінальне провадження триває.
Родичі лікаря кажуть, що офіційна версія події їх не переконує.
«Чому лікар міг упасти з п’ятого поверху? Ніхто з нас не вірить. Не віримо, ні», — сказала під час прощання родичка Сисонюка Антоніна.
Історією зацікавився уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. 12 серпня його представництво направило запити до Рівненського обласного ТЦК та Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку.
Омбудсмен вимагає надати документи щодо дотримання процедури призову Сисонюка, його направлення до місця служби, умов проходження служби та подій безпосередньо перед падінням.
До Офісу генерального прокурора направлено лист із проханням розглянути питання про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо можливого протиправного заподіяння смерті лікарю та можливого перевищення військовими посадовими особами влади або службових повноважень. В апараті омбудсмена згадали про можливі ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. 115 та 426-1 КК України.
Сисонюк народився 11 червня 1983 року в Рівному, навчався у школі №26, а згодом закінчив Буковинську державну медичну академію. У 2006 році він прийшов працювати до Рівненської обласної дитячої лікарні й залишався там близько 20 років. Останніми роками займався одним із найскладніших напрямів дитячої реанімації — анестезіологією та інтенсивною терапією новонароджених, рятуючи їхні життя.
Про те, чим саме він займався, збереглися цілком конкретні історії. У лютому 2025 року лікарня розповідала про новонароджену дівчинку вагою лише 1600 грамів із тяжкою вродженою вадою кишківника. Дитині знадобилася термінова операція, хірургом був Ігор Сегін, а анестезіологічне забезпечення здійснював Дмитро Сисонюк. Операція минула успішно, після 45 днів інтенсивної терапії дівчинка набрала вагу до 2200 грамів і вирушила додому.
«Він не просто працював — він щодня здійснював тихий титанічний подвиг, повертаючи дихання тим, хто лише з’являвся на світ», — розповіла після його смерті дружина лікаря.
У самій лікарні Сисонюка згадували як спокійну й надійну людину, яка завжди приходила на допомогу.
«Сьогодні Рівненська обласна дитяча лікарня втратила не просто лікаря. Ми втратили частину нашої великої родини», — заявили його колеги.
Деякі працівники лікарні, за їхніми словами, навіть не знали, що Сисонюка мобілізували. Наприкінці липня він просто перестав виходити на роботу.
«20 років працюємо — і 20 років знаємо одне одного. Він був щирою, позитивною людиною», — розповіла його колега Наталія.
Із Дмитром Сисонюком попрощалися 9 серпня у Свято-Покровському кафедральному соборі в Рівному. Його поховали на кладовищі «Нове». У лікаря залишилися мати, брат, дружина та донька.
Таким чином, у справі наразі залишаються щонайменше три принципові питання: як саме відбулася мобілізація лікаря у триденний проміжок повторного бронювання; чому направлений із Рівного до київської Військово-медичної академії Сисонюк опинився у навчальному центрі у Вінницькій області; і що сталося безпосередньо перед його падінням із п’ятого поверху.
Відповідь на останнє запитання значною мірою має дати ще не оприлюднена судово-медична експертиза, але чомусь мені здається, що всім на це байдуже.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»