Демократична постать Анатолія Степановича Гриценка з мужнім мілітарним флером імпонує нам мало не з усіх боків. Уявити гіпертрофовано чесного, об'єднаного з винятково позитивними і креативними однодумцями, жорсткуватого у межах статистичної похибки пана Анатолія (а надто – «мого Степанича», як тепло, по-родинному подає нам чоловіка пані Юлія Мостова) з вилами чи сокирою неможливо by default. Так, претендентові бракує заточеної на смаки плебсу харизми, але за певних розкладів з гендерним забарвленням у другому турі ми з вами, колеги, приречені віддати голоси саме «за Гриценка». Ось поміркуйте.
Його покрокові дії викликали повагу і схиляли до передплати «Дзеркала тижня» принаймні на три місяці. Непоспіхом подані документи. Ніякого тобі блазнювання з новорічним привітанням замість ще діючого. Повний ажур з вельми слизькою для декого із Гриценкових візаві сумою у 2,5 мільйони – застава зібрана партією, партійцями і нанишпорена по особистих заначках. Чоловік давно знає, чого хоче, збирав. Не знадобився апріорі чесному громадянинові і потрійний джек-пот у національних лотереях.
На сайті вже висить урівноважена, прагматична програма кандидата (http://grytsenko.com.ua/blog/view-chesnyy-prezydent-sluzhytyme-ljudjam.html), чи не під кожним пунктом якої готові підписатися усі прогресивно налаштовані кобищанці. Це вам не примітивний заклик парвеню «писати своє майбутнє разом», який свідчить або про дуже неякісну базову освіту і відсутність тверезих уявлень про президентські обов'язки, або повне підпорядкування свідомості генітальним жартам «95-го кварталу».
Згадався земляк-герой Верховної Ради 90-х років минулого століття з його неперевершеним «кόнсенсом» (нардеп мав на увазі «нонсенс», але мав проблеми з латиною: non – ні, sensus – сенс, - авт.). Дай, томосний, читай – правильний, Боже, тому Василю «від сохи» здоров'я.
У Гриценка – чіткий план щодо розвилок з Донбасом, Кримом, ринком землі, офшорами, любими друзями і Росією. Виконай Анатолій Степанович хоч би якусь дещицю із заявленого, бути йому героєм народних пісень і переказів.
І все було б добре, якби Анатолія Степановича теж не повело. Суспільна затребуваність забезпечення майбутнім президентом «хліба і видовищ», як основної і чи не єдиної вимоги електоральних мас до пошуковця, змушує мудрість капітулювати перед популістським нахрапом.
Анатолію Степановичу, шановний, хоч ріжте отут нас, не повіримо Вашій карколомній обіцянці щорічно доточувати 10-відсотковим зростанням економіку знелюдненої, олігархизованої, частково окупованої, зневіреної у всьому на світі України! Зробіть уточнення, що спробуєте набрати темпи! І це ми приймемо. Не уподібнюйтесь золотокосим принцесам — тим велеречивим феям казковий статус велить творити дива як з газом, так і з чим попало. Невже лідера солідної «Громадянської позиції» придавила жаба ще й від гасел поведеного на соціалізмові простолюдина?!
Вельмишановні пані та панове з «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка, «Хвилі» Віктора Чумака, «Альтернативи» Єгора Фірсова, «Європейської партії» Миколи Катеринчука, громадського руху «Рідна країна» Миколи Томенка, давайте будемо галасувати «Го-о-о-оп!» після того, як перескочимо. А за п'ять років хоч би розженемося.
Вадим Демиденко