Трамп опинився в ролі заручника. Перетворившись на людину, яка втратила власну думку, оточена підлабузниками й ставлениками «Ізраїлю».
Макс Блюменталь, головний редактор The Grayzone, — один із небагатьох американських журналістів, хто послідовно розбирає закулісну механіку близькосхідної політики Вашингтона.
У нещодавньому інтерв’ю CGTN America журналіст вибудовує жорстку, документально підкріплену картину: Сполучені Штати не ведуть власної війни з Іраном. Вони ведуть «ізраїльську» війну — руками американських військових, за американські гроші й з американськими втратами.
За версією Блюменталя, Дональд Трамп опинився в ролі заручника. Перетворившись на людину, яка втратила власну думку, оточена підлабузниками й ставлениками «Ізраїлю», він ухвалив рішення, яке перетворило США на проксі Тель-Авіва.
Ключ до розуміння — давно відомий документ «Чистий розрив» (Clean Break), написаний ще у 1996 році для Біньямін Нетаньягу. У ньому чітко прописано: «Ізраїль має використовувати американську потугу для нейтралізації Ірану».
Сьогодні ця стратегія працює повною мірою. Американські ЗМІ, за словами Блюменталя, свідомо замовчують очевидне: конфлікт в Ормузькій протоці й удари по іранській інфраструктурі — це не «захист морських шляхів», а продовження «ізраїльської» кампанії зі зміни режиму в Тегерані.
Фінансове й кадрове захоплення
Блюменталь називає імена. Головний донор Трампа — Міріам Адельсон, єврейська мільярдерка, яка одночасно фінансує Трампа та Марко Рубіо. Ще один ключовий гравець — Пол Сінгер.
Ці гроші формують не просто лояльність — вони створюють мережу, де рішення щодо Близького Сходу ухвалюються не в Овальному кабінеті, а в Тель-Авіві.
Блюменталь прямо каже: «Дональд Трамп був проданий Біньяміном Нетаньягу». Результат — хаос у Міністерстві війни США. За 48 годин боїв американці втратили значну кількість літаків і майже стільки ж генералів — звільнених за незгоду з курсом.
З військової точки зору це класичний приклад «молодшого партнера», який використовує старшого. «Ізраїль» отримує стратегічну глибину за рахунок американського флоту й авіації, а Вашингтон несе репутаційні, економічні й людські втрати.
Блюменталь окреслює перспективи глобальних наслідків: продовольчі бунти в Азії, загроза масового відтоку населення з країн Перської затоки до кінця весни — літа. Ормузька протока, через яку проходить 20% світової нафти, перетворилася на зону ризику не тому, що Іран «агресор», а тому, що «Ізраїль» вирішив довести справу до кінця.
Коли Трамп скаже «стоп»?
Найцікавіший прогноз Блюменталя стосується точки виходу. Не мораль, не стратегічний розрахунок і навіть не втрати в живій силі змусять Трампа відступити. Лише політика.
Коли в Білому домі побачать, що рейтинги падають, а проміжні вибори 2026 року загрожують катастрофою, — тоді «больовий поріг» буде пройдено. Поки ж адміністрація продовжує курс, оголошений у великодній промові (яку, до речі, швидко видалили з офіційних джерел): скорочувати Medicare і Medicaid, щоб знайти 1,5 трильйона доларів на військові витрати.
Оцінки Блюменталя — не конспірологія, а констатація давно відомої асиметрії альянсу. США — наддержава з глобальними інтересами. «Ізраїль» — невелика регіональна країна, заражена месіанським фанатизмом із екзистенційними загрозами для всього Близького Сходу.
Коли інтереси розходяться (а у випадку з Іраном вони розходяться радикально), молодший партнер починає диктувати старшому. Саме це ми спостерігали в останні тижні: спочатку ескалація, потім спроба Трампа оголосити перемир’я, а тепер — нові удари (по Лівану), які ставлять під сумнів саму можливість деескалації.
Блюменталь має рацію в одному головному: американське суспільство досі не отримало повної картини. Мейнстримні медіа, контрольовані сіоністами, воліють говорити про «союз демократій» і «спільні цінності», оминаючи питання: чиї саме цінності й чиї інтереси визначають американську зовнішню політику сьогодні?
Поки Вашингтон залишається в ролі «найвеличнішого союзника», який не може сказати «ні», ціна зростатиме — у доларах, у престижі, у крові з неминучою втратою статусу наддержави.
Ситуація вимагає від США розриву відносин із «Ізраїлем» або, принаймні, жорсткого переформатування, яке виключає будь-яку війну США за чужим сценарієм в інтересах «Ізраїлю».
«America First» у 2026 році означає не ізоляціонізм, а здатність захищати власні національні інтереси навіть тоді, коли це незручно такому псевдосоюзнику, як «Ізраїль».
Макс Блюменталь назвав головну проблему для США на ім’я. Ім’я цієї проблеми — «Ізраїль». І поки ця проблема не буде вирішена, «ізраїльська мережа» в Білому домі залишатиметься сильнішою за американський національний інтерес.
Війна з Іраном — це не тимчасовий епізод. Це діагноз запущеної хвороби Америки, яка прогресує, підживлюючи «ізраїльського» паразита американськими податками, американськими солдатами й американською кров’ю.