«Картоплю садили в цьому році? Ні? А даремно. Знадобиться»
Дуже дивний діалог у мене днями відбувся з однією родичкою. Вона мені зателефонувала розповісти, що обидві її онуки закінчують вузи і їм потрібна робота. А роботи немає. Вакансій мало, співбесід мало, ніхто нікого не шукає і на роботу не кличе.
Ну, ви ж знаєте, що достатньо часто буваю «язучилища», особливо, коли мені попасти під настрій: «дозвольте буцнути ваше собача, а то такий настрій погибає». Так ось саме на такий настрій вона і втрапила, розповідають журналісти site.ua.
Вона мене питає: «Ти можеш до себе їх узяти на роботу?»
Я: «Про що ти, у мене скорочення повним ходом, замовлень немає, бізнес стоїть, якось виживаємо тим колективом, який є, але про вакансії і мови бути не може. Крім того, це ж ще нічого не розпочалося. Ось восени буде саме пекло, якщо дотягнемо до осені. А швидше за все, ще раз карантин уведуть, а якщо навіть і не уведуть, економіка вже летить у безодню».
Вона: «Що, настільки все погано?»
Ну, для мене абсолютно очевидні речі доводиться інколи пояснювати на пальцях.
Я: «Тю, ну ти даєш. 2019 рік закінчили з падінням промвиробництва на 11%, І квартал 2020 було ненадходжень до бюджету 20%, ІІ квартал увесь бізнес стояв, ІІІ квартал буде теж саме. В IV кварталі, навіть боюсь уявити, що буде. МВФ прогнозує падіння на 11%, НБУ скромно вже заявив про 7% падіння реального ВВП і вперше!!! за не пам'ятаю вже за стільки років падіння на 5% реального ВВП. І це буде навіть не 2014, і навіть не 2008 рік, це як би не 90-і на носі».
Вона: «Що, серйозно настільки все погано?»
Я: «Настільки. І це не ПОП, котрий в 2014 році, маючи 8000 доларів на казначейському рахунку, в умовах війни пропетляв «між крапельками». А зараз Вова і його молода команда, я навіть уявити не можу, що будуть робити, коли восени полетить долар, і чим вони будуть покривати дефіцит бюджету, і виплачувати пенсії і зарплати бюджетникам».
Вона: «Так що ж робити?»
Я: «А ти за кого голосувала? За Вову? За Вову. А в 2010 – за Яника?
За Яника. Так чого ж ти від мене хочеш?»
Вона: «Так, за них. Так, а зараз що робити?»
Я: «Зараз я скажу тобі дуже важливу річ, тільки ти не ображайся. Тепер тобі, і на жаль мені, доведеться відповідати за твій вибір. І жерти з лопати те, чим нас будуть годувати в умовах жорсткої економічної кризи. Хотіли? Отримайте, розпишіться. Їжте, не заляпайтесь. Картоплю садила в цьому році? Ні? А даремно. Знадобиться».
Вона: «Дана, навіщо ти так! Це ж просто жах. І що, нічого не можна
подіяти?»
Я: «Можна. Припини ходити на вибори, зроби послугу».
Вона: «Ну, навіщо ж ти так».
Я: «Тому, що вам потрібне оце щеплення, як малій дитині, котра не
розуміє причинно-наслідкових зв'язків, і спершу колупається в дупі, а потім їсть брудними руками, і всі заклики цього не робити – марні. Ось вам слід це пройти. Ще раз повернутися у 90-і, а хто голосував і не пам'ятає 90-х, бо ще малим був – теж треба пройти, щоб думати почали, перш ніж зайти до кабінки та проголосувати. А то ви цими брудними руками, які з дупи, потім галочки ставите, а вигрібати нам усім дружно.
Навіть тим, хто руки миє, і до дупи не лазить. Але ж ви не дасте нам жити нормально, ви вибрали – жеріть. І не жалійтеся. Політично – економічний лікнеп завершено».
Образилась чомусь.
Дана Яровая.
Переклад ОБ