Представник командування сектору «М» Ілля Кива в коментарі «Останньому Бастіону» розповів по кому мороз вдарив найсильніше: чим гріються зараз українські бійці та про ширення зимової депресії серед російських військ.
Мороз патріотизму не вб’є. Але мороз впливає на обороноздатність і в будь-якому випадку це додаткові незручності для бійців, які зараз перебувають на передовій. Найважче зараз танкістам котрі зайняли в обороні Маріуполя вони зараз вкопані і сидять на сошках на висотах. Повірте там зараз дуже сильно продувається. Так – ми підготовлені, так – ми закопалися, так – ми побудували бліндажі, так – ми забезпечили людей буржуйками. Все це ми зробили. Але не вистачає зимової амуніції, перед усім простого зимового одягу. Зараз ми як циркове театральне училище – одягнені хто у що гаразд.
Але немає такого морозу який би змусив нас посунутися хоча б на сантиметр з тих позицій на яких ми перебуваємо.
Ми зараз зі впевненістю на сто відсотків можемо говорити, що половину всієї роботи в обороні Маріуполя роблять волонтери. Тому-що якщо б вони не в’язали шкарпетки, якщо б вони не передавали светри, якщо б вони на закупляли берці, якщо б вони не передавали нам теплі бушлати, повірте – у нас би нічого не було. Ми б просто замерзли.
От зараз жінка на «Фейсбук» написала – «зв’язала 20 шкарпеток, хочу передати, куди». Ну так от взагалі просто написала. Полтавка. Я відповів – прізвище моє знаєте, далі «Нова пошта» на Маріуполь, а далі буду передавати людям, які знаходяться на самому передку. В першу чергу танкістам – їм зараз складніше за всіх.
От ще цікавий випадок. Людина їхала до Польщі купляти собі автомобіль, але потім передумав і купив нам реанімобіль.
Тому є у людей свідомість. Не всі сидять бухають по ресторанах, не всі ходять по кінотеатрах. Є люди котрі знають, що тільки спільні зусилля можуть принести бажаний результат. Нехай кожен хоча б передав талони на бензин. Цим єднанням ми зупинимо будь-яку агресію і звернемо у втечу найстрашнішого ворога, якого ми лише можемо собі уявити. А росіяни на сьогодні не такі страшні, як їх малюють. Вони так само мерзнуть, навіть ще більше. Вони деморалізовані, тому-що вони не знають для чого вони прийшли. Якщо нас гріють серця тих людей, кого ми оберігаємо і захищаємо, то їх холодять ті прокльони від наших дружин, матерів, і сестер, котрі сипляться на їхні голови. Тому-що вони прийшли вбивати нас на нашій землі.