Яке відношення до вас особисто має Нобелівська премія з економіки, спитаєте ви? У минулі роки ви були би праві, але тільки не цього разу. Оскільки премія дісталася фахівцю з поведінкової економіки Річарду Талеру.
У книзі "Nudge. Архітектура вибору" Річард Талер одним з перших пояснив, як непомітні підказки й натяки, розставлені тут і там на нашому шляху, змінюють нашу поведінку.
Нобелівському комітету явно до вподоби цей науковий напрямок, адже ще в 2002 році премію присудили іншому фахівцю з поведінкової економіки - Даніелю Канеману.
Відтоді nudge theory або теорію підштовхування застосовують для вирішення найширшого спектра проблем.
І ви, самі того не усвідомлюючи, не раз могли випробувати на собі подібне підштовхування.
Муха в унітазі
Одна з найвідоміших ілюстрацій застосування теорії підштовхування - вирішення проблеми чистоти чоловічих туалетів за допомогою одного вельми простого, але абсолютно геніального трюку.
Ідею вперше втілили в життя в 1999 році в амстердамському аеропорту Схіпгол. Як усе геніальне, вона була простою: на пісуарах вигравірували мух, дуже схожих на справжніх, і чоловіки автоматично цілилися на них, цим допомагали заощадити на прибиранні туалетів.
Професор Талер любив згадувати історію про цих мух як приклад того, як невеликі зміни в реальності навколо нас допомагають змінити нашу поведінку на краще.
Поведінкова економіка на службі у податковій інспекції
Коли Девід Кемерон у 2010 році став прем'єр-міністром Британії, він вже був добре обізнаний на принципах поведінкової економіки й ініціював створення спеціальної "команди підштовхування".
Діяльність цієї групи була спрямована на покращення соціальної поведінки британських громадян у найрізноманітніший спосіб.
Одним з найяскравіших прикладів цього підходу стали листи, які розсилали боржникам, що не сплатили дорожній податок.
У темі листа великими літерами було сказано: "Заплатіть податок, інакше ви втратите свій Ford Fiesta" (або інший автомобіль, власником якого ви є). Нижче розміщувалась фотографія автомобіля, за який не заплатили. Прийом спрацював добре.
До заможних людей, які не сплатили податки, застосовували позитивніший тон.
У адресованих їм листах розповідали про те, як їхні податки допомагають покращити комунальні послуги та облаштувати район, в якому вони живуть, і пояснювали, що конкретно втратить район без цих грошей.
У результаті казначейство отримало 210 млн фунтів податкових заборгованостей.
Дитяче личко
У лондонському районі Вулич завжди були проблеми з антигромадською поведінкою. І 2011 рік не став винятком: під час чергових заворушень постраждали вітрини багатьох магазинів.
На наступний рік рекламне агентство Ogilvy & Mather вирішило скористатися принципами поведінкової економіки й запропонувало нову стратегію.
Співробітники агентства подумали, що навіть найчерствіше серце розтане при погляді на немовля, і якось вночі із допомогою майстрів графіті розписали дитячими обличчями металеві віконниці, якими закривали вітрини в районі.
За підрахунками, ця акція скоротила випадки антигромадської поведінки у Вуличі на 18%.
Розкрутка телефоном
Якщо вам колись намагалися продати товар чи послугу телефоном, ви напевно чули щось на кшталт "більшість людей на вашому місці це купують" або "це пропозиція доступна тільки сьогодні".
У першому випадку вони грають на вашому бажанні "бути в темі": ми думаємо, що якщо інші це роблять, значить, мають на це вагомі причини.
У другому випадку ставка зроблена на наш страх опинитися в програші: нам не подобається сама думка, що ми можемо втратити хороший шанс.
Ну і по-третє, продавці говорять тоном, сповненим незрозумілою радістю. Позитив дуже заразливий, і ми відчуваємо задоволення від того, що погоджуємося з пропозицією.
Великі компанії давно активно експлуатують ці принципи.
Викресліть мене
Раніше людей, які хотіли після смерті стати донорами органів, просили підписатися під цією опцією.
Тепер, частково виходячи з теорії поведінкової економіки, все будується від зворотного: підписатися просять людей, які донорами бути не хочуть.
Говорити про результати цієї ініціативи поки що зарано, але загальну концепцію використовують вже давно.
Ми усвідомили, що нам потрібна система, яка допомагала б усім нам "чинити правильно" замість того, щоб чекати, поки в окремих людей прокинеться почуття відповідальності.
Схоже відбувається з нашими пенсійними заощадженнями: ми всі знаємо, що потрібно збирати до старості. Але щоб почати відкладати гроші вже зараз, потрібна нелюдська сила волі.
У США вперше застосували підхід, за яким всіх працівників автоматично підключили до пенсійного фонду. Спочатку вони мали сплачувати невелику суму, а згодом виплати зростали.
Усе це змушує вас підозрювати, що політики і підприємці активно вами маніпулюють. Завдяки професору Талеру тепер ви принаймні приблизно розумієте, в яку гру вони з вами грають.
Відділ моніторингу