Попри те, що військовий парад у Києві 24 серпня 2018 року явно підпадає під категорію «бенкет під час чуми», у проведені цього заходу нема нічого поганого. Урешті-решт, за будь-яких часів і за будь-яких режимів плебс вимагав не лише хліба, але й видовищ, і не рахуватись з цим не можна. Погано інше: те, що парад проведений замість того, щоби створювати робочі місця для переселенців з окупованих територій, замість того, щоби припинити фінансування з державного бюджету ДНР і ЛНР і навіть замість того, щоби зняти заборону на військово-патріотичну роботу з допризовною молоддю та підготовку її до служби в десантно-штурмових військах (ця заборона була запроваджена в квітні 2014 року міністром молоді та спорту Булатовим і діє до сьогоднішнього дня).
Про парад у Києві та його доцільність і нагальність для України і українців розмірковує у Facebook Володимир Бойко (https://www.facebook.com/volodymyr.boiko1965). Цитуємо: «Не можу не відзначити винятковий талант Петра Порошенко. Це ж треба вміти: з одного боку забороняти військово-прикладні види спорту, мотивуючи заборону тим, що спортсмени й тренери відмовляються платити активісту Партії Регіонів з Харкова, якого міністр Жданов призначив «смотрящім», а з іншого – викидати сотні мільйонів гривень на парад заради можливості сфотографуватись на тлі війська. З одного боку – постачати безкоштовно електроенергію в штаби окупантів та фінансувати в окупованих районах коштом державного бюджету ремонт залізниці, по якій з Росії бойовикам постачається зброя, а з іншого – обкладати підвладне населення військовим збором. З одного боку відмовлятись запроваджувати воєнний стан, а з іншого – заявляти, що на території країни йде війна.
Цікаво, Петро Олексійович дійсно думає, що держава може тривалий час існувати на подібних засадах, чи він просто над цим не замислюється?»